00:38 Профілактичний характер охорони здоров'я. |
Профілактика (гр. prophylaktikos — запобіжний) — головний принцип охорони здоров'я. Найважливішим обов'язком медичних працівників є здійснення заходів, спрямованих на запобігання захворюванню у здорових людей та загостренням, ускладненням і рецидивам у хворих.
Профілактика — це широка система державних, медичних і суспільних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я населення, виховання здорового молодого покоління, підвищення працездатності і тривалості активного життя. До профілактичного пріоритету у медицині людство прийшло емпіричним шляхом дуже давно. Ще у IV ст. до н. е. Гіппократ учив своїх учнів «...турбуватися про здоров'я здорових заради того, щоб вони не хворіли». За 2 тис. років до н. е. у Древньому Китаї про діяльність сімейного лікаря багаті мандарини судили просто: якщо у сім'ї всі здорові, лікар отримує грошову винагороду, якщо у сім'ї хтось хворіє, гонорару нема. Емпірично ідеї профілактики культивувались у Древньому Єгипті, Вавілоні, Древній Греції та Древньому Римі: культ фізичного здоров'я, спартанський спосіб життя, будівництво водопроводів-акведуків, терм (лазень) для зміцнення здоров'я, ізоляція заразних хворих, спалення трупів, щоб запобігти виникненню епідемій, тощо. Практичні висновки медицини наштовхнули медиків минулого на ідеї пріоритету профілактики. Видатний хірург М. І. Пирогов (1887) писав: «Я вірю у гігієну. Ось у чому справжній прогрес нашої науки. Майбутнє належить медицині запобіжній» (БМЭ.— М., 1984.— Т. 19.— С. 249). Великий терапевт С. П. Боткін (1867) говорив, що перше завдання лікаря — запобігання хворобі, якщо не спромігся на це» — лікування хворого, якщо хвороба невиліковна,— полегшення страждань. Відомий російський гігієніст Ф. Ф. Ерісман наставляв: «Лікар повинен не тільки лікувати хворих, а й запобігати хворобам, і власне у цьому ідеальний бік його покликання, найкраще і найкорисніше в його діяльності». Подібні думки висловлювали й інші видатні вчені-медики того часу. Розрізняють профілактику суспільну та особисту. Суспільна профілактика забезпечується державними заходами, що зафіксовані у Конституції держави, законодавстві про охорону здоров'я, законодавстві про працю. Ці заходи передбачають право людей на працю, житло, відпочинок, безкоштовне навчання та лікування, пенсійне забезпечення, тобто створення таких умов, які б дали людині можливість гармонійно розвиватись фізично і духовно, зберегти здоров'я і працездатність.
Особиста профілактика передбачає боротьбу з пере-вантаженням нервової, ендокринної, серцево-судинної, травної та інших систем, порушеннями режиму праці, відпочинку, харчування, гіподинамією, зловживанням алкогольними напоями та курінням. Виходячи з конкретних видів патології, розрізняють профілактику первинну, тобто запобігання виникненню захворювань, вплив на механізми, що їх спричинюють, або ризик-фактори, що сприяють їх появі, та вторинну, мета якої — запобігти розвитку або загостренню хвороби. Вторинна профілактика передбачає усунення шкідливого впливу чинників навколишнього середовища і систематичне лікування хворого. Чим повніше населення буде забезпечене заходами профілактики, тим здоровіше воно буде. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |