В 1934 р. Бернал висловив думку про те, що воді властива особлива структура. З'єднання молекул Н20 з утворенням своєрідної структури ґрунтується на їхній здатності взаємодіяти одна з одною за допомогою так званих водневих зв'язків, які слабші за хімічні й роблять структуру води (тобто асоціати молекул) вельми мінливою. Асоціати молекул Н20 змінюються під впливом теплового руху, магнітного й електричного полів.
Упродовж останніх двох десятиріч з'явилися дані про те, що структура питної води має певне, але ще мало вивчене фізіологічне значення. Експериментально доведено, що свіжотала вода, яка поступово втрачає "льодову" структуру, вирізняється загальностимулювальною (адаптогенною) дією, що зменшується вдвічі приблизно протягом 12 год. Цим пояснюється освіжаюча і тонізуюча дія води, яка міститься в склянці з льодом, а також морозива. Дослідження щодо вивчення фізіологічної дії фізичної структури води тривають.