Недостатнє опромінення організму фізіологічно потрібною УФ-радіацією ("сонячне голодування") фіксують у північних широтах, а в зимові місяці — і в середніх. Це пов'язано з великою кількістю похмурих днів, нетривалим перебуванням в умовах відкритої атмосфери, носінням теплого одягу. Численні експериментальні дослідження і спостереження в натурних умовах переконливо свідчать про те, що нестача УФ-опромінення знижує адаптаційні можливості організму, призводить до розвитку анемії, погіршує регенерацію тканин, знижує стійкість організму до дії токсичних, канцерогенних, мутагенних та інфекційних агентів. Недостатній синтез холекальциферолу (вітаміну D3) і пов'язане з ним порушення обміну кальцію і фосфору в дітей спричинює рахіт, а в дорослих — остеопороз, сповільнене зростання кісток при переломах, зростання захворюваності на карієс. У північних широтах з метою запобігання "сонячному голодуванню" успішно застосовують профілактичне опромінення УФ-радіацією, передовсім вагітних і матерів, які годують дітей груддю, шахтарів у спеціальних фотаріях за допомогою еритемних люмінесцентних ламп, спектр яких включає 20% видимого випромінювання, 45% — УФ-випромінювання ділянки А, 35% — ділянки В. Еритемні лампи мають невелику потужність, і тому для швидкого опромінення у фотаріях застосовують опромінювальні установки, де є по 5—10 ламп.
Здавалося б, що для так званого УФ-голодування в спекотних країнах немає передумов. Між тим експерти ВООЗ встановили ендемічне поширення рахіту в сільських місцевостях Греції і мусульманських країнах (Середземномор'я та ін.) серед дітей грудного і раннього віку. Причина в тому, що за місцевими традиціями вагітні і матері, які годують груддю, а також діти майже не виходять із житлових приміщень. Жінки так закривають тіло одягом і чадрою, що їх шкіра мало опромінюється сонцем і в грудному молоці немає холекальциферолу. У дітей, хворих на рахіт, знижується стійкість до дії шкідливих чинників зовнішнього середовища. Коли діти підростають, частіше виходять з дому, опромінюються сонячною радіацією, рахіт минає. Для прискорення одужання потрібно споживати продукти, які містять достатню кількість кальцію.
Звичайно, для тропіків значно актуальнішою є профілактика патології, пов'язана з гіперопроміненням. Перебування з непокритою головою під прямим сонячним промінням може призвести до сонячного удару. Це ураження спостерігається в разі місцевого опромінення голови і потилиці; загальна гіпертермія сприяє цьому. Причиною місцевого перегрівання є інфрачервоне і частково видиме випромінювання, яке нагріває кістки черепа. Температура у ділянці між ними й оболонами мозку підвищується до 41 °С. Внаслідок цього розвивається запалення мозкових оболон. Клінічна картина захворювання: головний біль, запаморочення, порушення серцево-судинної діяльності, непритомність, корчі, а в тяжких випадках — смерть. Особливо небезпечним є сонячний удар для дітей. Профілактика полягає у покритті голови капелюхом і запобіганні загальній гіпертермії. Крім цього, сонячне опромінення може посилити гіпертермічну дію високої температури повітря і сприяти виникненню теплового удару. Перебування на сонці еквівалентне підвищенню температури повітря на 5—6 °С.
Тривале перебування людини роздягненою під сонячним промінням може спричинити на опромінених ділянках шкіри запальну реакцію — фотоеритему. Якщо опромінено значну поверхню шкіри, то фотоеритема супроводжується підвищенням температури тіла і загальним нездужанням. Причиною фотоеритеми є надлишкове опромінення УФ-радіацією: інфрачервона і видима частина променів сонячного спектра посилює дію ультрафіолету. В опроміненому місці шкіри після латентного періоду, який триває кілька годин, розширюються кровоносні судини, набухають клітини епідермісу, з'являється інфільтрат, інколи пухирці. Після одужання товщина епідермісу збільшується, посилюється пігментація, шкіра стає менш чутливою до дії УФ-проміння. У виробничих умовах під час електро- і газового зварювання у складі випромінювання є УФ-промені ділянки А, В і С. Діючи на очі зварювальників, вони можуть ушкоджувати рогівку і кон'юнктиву. Після латентного періоду спостерігається гіперемія і набряк кон'юнктиви і повік, сльозотеча, світлобоязнь, блефароспазм. Захворювання називається фотоофтальмією. Профілактика фотоофтальмії полягає у захисті очей спеціальними дашками, "вікна" яких засклені спеціальним темним склом.
Експериментальні дослідження засвідчили, що в разі хронічного опромінення тварин УФ-радіацією у великих дозах (що перевищують 1/2—1 біодозу) замість загальностимулювальної дії спостерігається зниження стійкості організму до дії шкідливих чинників. Це підтверджують спостереження за людьми.
У разі хронічного гіперопромінення, яке може виникнути під час роботи в напівоголеному вигляді в умовах відкритої атмосфери або приймання сонячних ванн під час відпочинку, особливо в спекотних країнах, нерідко спостерігають погіршення самопочуття, зниження опірності до дії шкідливих агентів, інколи схуднення, загострення серцево-судинних захворювань і хронічних запальних процесів, у тому числі туберкульозу, схильність до алергійних реакцій внаслідок надмірного утворення гістаміну тощо.
Доведено, що надлишкове сонячне опромінення внаслідок мутагенної дії УФ-випромінювання призводить до збільшення кількості захворювань на рак шкіри обличчя і губ. Так, у США захворюваність на рак шкіри зростає від північних районів до південних, подвоюючись на кожні 4—6° широти. За даними О.В. Чакліна (1986), рак шкіри в районах СНД зі спекотним кліматом становить 20—22%. На рак шкіри обличчя переселенці хворіють у 10—12 разів частіше, ніж смагляві місцеві мешканці, які за традиціями більше захищають лице від опромінення. Характерно, що в аборигенів Південної Африки рак шкіри реєструється у 27 разів рідше, ніж в осіб з білою шкірою.
Запобігти гіперопроміненню нескладно, потрібно лише виконувати медичні рекомендації щодо приймання сонячних ванн або роботи в умовах відкритої атмосфери. Дітям молодшого віку, людям літнього віку, хворим на серцево-судинні та хронічні запальні захворювання, алергози тощо, рекомендується отримувати профілактичну дозу УФ-радіації, опромінюючись у тіні розсіяною радіацією, при цьому виключається можливість гіперопромінення і загострень.