Військова медична служба здійснює контроль за повноцінним харчуванням особового складу, яке є запорукою належного фізичного розвитку і боєздатності військовослужбовців.
Медична служба несе також відповідальність за санітарний стан об'єктів служби продовольчого постачання, а саме: контролює кухні, їдальні, склади, процеси приготування страв та видавання їжі. Окрім того, в її обов'язки входить постійний нагляд за станом здоров'я осіб служби продовольчого постачання.
Медична служба несе також відповідальність за санітарний стан об'єктів служби продовольчого постачання, а саме: контролює кухні, їдальні, склади, процеси приготування страв та видавання їжі. Окрім того, в її обов'язки входить постійний нагляд за станом здоров'я осіб служби продовольчого постачання.
Якщо у мирний час військовослужбовцям готують страви в добре обладнаних кухнях, і споживають вони її в їдальнях з комплектом столового посуду, а в основі розрахунків раціону лежать фізіологічні потреби організму, то у воєнний час і в екстремальних умовах частіше використовують замість свіжих консервовані харчові продукти, скорочується асортимент і кількість готових страв. Усе це пов'язано з обмеженням тари та потребою захисту їжі від забруднення отруйними і радіоактивними речовинами та патогенними мікроорганізмами.
З метою гігієнічної оцінки харчування у військовій частині з боку командування та медичної служби слід проводити медичне обстеження особового складу, вивчати загальну захворюваність і виявляти залежність її рівня від якості харчування та визначати адекватність харчування шляхом контролю енергетичної цінності їжі, кількості білків, жирів, вуглеводів та мінеральних солей. Стан харчування військових визначає під час первинного медичного обстеження в частині гарнізонна військово-лікарська комісія. Оцінка дається за даними індексу маси тіла і показника фізичної працездатності. Військовослужбовці можуть мати оптимальну, знижену або недостатню масу тіла. Фізична працездатність оцінюється після виконання таких фізичних вправ, як присідання і віджимання на руках від підлоги. Дані порівнюють з відповідними нормами.
Згідно з наказом Міністерства оборони від 15.12.1990 p., усі військовослужбовці зі зниженим харчовим статусом отримують додаткове харчування. Розробляють також рекомендації щадного режиму фізичної підготовки.
Вибірковий контроль за станом харчування військовослужбовців здійснюють фахівці санітарно-епідеміологічної служби, а роботу медичної служби частин стосовно осіб із недостатнім харчуванням перевіряють фахівці гарнізонних військово-лікарських комісій.
Раціональним харчуванням військовослужбовців вважається таке харчування, коли якісне і кількісне співвідношення речовин у їжі і розподіл її протягом дня відповідає потребам організму і забезпечує високу працездатність та боєздатність особового складу.
Харчування військових проводиться за визначеними нормами та за розкладками продуктів і контролюється з боку командування та медичної служби.
Пайки можуть бути: котлового харчування, призначені для приготування гарячої їжі; сухі з використанням концентратів і консервів та додаткові для екіпажів реактивних літаків, для офіцерів, водолазів та інших фахівців. Хворі харчуються за шпитальною нормою. Розподіл продуктів за шпитальною нормою і для дієтичного харчування затверджує командир частини.
Гаряча їжа при котловому харчуванні видається 3 рази на добу. Проміжки між прийманнями їжі не повинні перевищувати 7 год. На сніданок видається 30—35% харчового раціону, на обід — 40—45% і на вечерю — 20—30%.
Роботою кухонь, їдалень тощо керує начальник харчового постачання частини і разом з начальником медичної служби складає розкладку продуктів (мал. 82).
У табл. 68, 69 наведено зразки пайків для військовослужбовців Збройних Сил України.
Медичне забезпечення харчування складається з гігієнічного і епідеміологічного контролю, гігієнічного виховання персоналу харчоблоків стосовно особистої гігієни.
До основних правил особистої гігієни робітників їдальні належать такі.
Кухарі, хліборізи та інший обслуговуючий персонал їдальні допускаються до роботи тільки після складання заліків із санітарно-гігієнічного мінімуму і проходження медичного обстеження. У подальшому ці особи проходять щотижневий огляд, результати якого заносяться в особисті санітарні книжки.
Забороняється допускати до роботи в їдальні кухарів, хліборізів, осіб добового наряду, які не пройшли медичного обстеження, які мають захворювання шкіри, хворих на гострі кишкові інфекційні захворювання, а також тих, хто хворів на кишкові захворювання (для кухарів і хліборізів — протягом одного місяця після виписування із лікувального закладу, для осіб добового наряду — протягом останніх шести місяців).
До роботи в їдальні не допускаються також особи, які контактують з хворими на черевний тиф, паратиф, дизентерію тощо, до проведення спеціальних протиепідемічних заходів і пред'явлення відповідних довідок від санітарно-епідеміологічного закладу.
Кухарі, хліборізи та інші робітники їдальні зобов'язані суворо виконувати правила особистої гігієни:
— перед заступанням на зміну знімати й складати верхній одяг і взуття в шафу, приймати душ, мити руки з милом і щіткою, окрім того, руки потрібно мити перед кожною новою операцією оброблення продуктів і приготування їжі;
— працювати тільки в чистому одязі і взутті;
— повністю закривати волосся ковпаком, мати чисту носову хусточку, коротко обрізати нігті на руках;
— виходячи з їдальні, перед відвідуванням туалету знімати спецодяг і перевзуватися, після повернення добре вимити руки з милом і щіткою, прополоскати їх розчином хлорного вапна, потім надягти спецодяг.
Кухарський склад крім цього, повинен щодня приймати душ і 2 рази на тиждень митися в лазні із заміною натільної білизни.
Для миття рук у виробничих приміщеннях встановлюють умивальники, які забезпечують милом, щіткою і серветками із бавовняної або лляної тканини.
В їдальні не дозволяється курити і перебувати стороннім особам; ті особи, які перевіряють і контролюють роботу їдальні, зобов'язані знімати верхній одяг, головні убори і надягати спецодяг.
Запобігання харчовим отруєнням та гострим кишковим інфекціям ефективне лише за умови, коли санітарний стан об'єктів служби харчового постачання повністю відповідає усім вимогам гігієни.
З метою забезпечення повноцінного харчування військовослужбовців військовий лікар повинен робити огляд харчових продуктів, які надходять у військову частину, і визначати їхню якість. В обов'язки лікаря входить також нагляд за виконанням санітарних правил перевезення і зберігання харчових продуктів, організація боротьби з гризунами в місцях зберігання продуктів, участь у складанні харчової розкладки і направлення проб готової їжі для лабораторного аналізу.
Лікар повинен контролювати якість готової їжі, вміст вітамінів у ній, визначати якість хліба.
Окрім того, лікар стежить за станом здоров'я персоналу, що обслуговує кухні, їдальні і склади, проводить виховну роботу серед нього.
Лікар повинен уміти оцінити харчову цінність добового раціону військовослужбовців, а отже, і складати харчову розкладку. З цією метою після ви-значення страв однакової рецептури, їхнього повторення, асортименту холодних закусок тощо він оцінює енергетичну цінність їжі і її коливання в окремі дні. Для цього слід проводити підрахунок за допомогою таблиць складу і енергетичної цінності харчових продуктів, визначати кількість білків, жирів і вуглеводів та співвідношення між ними. При цьому перевіряють правильність заміни одних продуктів іншими. Така заміна дозволяється тільки відповідно до визначених норм і таким чином, щоб протягом місяця не було перерозходу цих продуктів.