Режим дня визначає і регламентує всі складники життя людини, тому його треба організовувати таким чином, щоб створювати добрі умови для оптимальної працездатності й опірності організму.
Добовим режимом називають розподіл протягом доби усіх видів діяльності, відпочинку і харчування. Він повинен бути раціональним, тобто побудованим відповідно до всіх гігієнічних вимог. Ці вимоги ґрунтуються на вікових фізіологічних і психічних потребах дітей та підлітків, забезпечують їхній нормальний фізичний і розумовий розвиток. Побудова режиму вимагає врахування особливостей динамічного стереотипу дітей і підлітків та суворого його виконання. Найважливішою умовою є те, щоб запланована діяльність дітей і підлітків була посильною і не перевищувала межі працездатності клітин кори головного мозку. Відпочинок повинен забезпечувати повне функціональне відновлення. Складаючи добовий режим, слід зважати на фізіологічні ритми, що є основою динамічного стереотипу і створюють чергування різноманітних видів діяльності протягом доби в один час і в однаковій послідовності. Потрібно спочатку забезпечувати дитину діяльністю, спрямованою на задоволення її життєвих потреб, а пізніше виділяти час на її навчання. Тривалість навчання має зростати відповідно до розвитку ЦНС, а окремі види діяльності повинні тренувати і загартовувати організм дитини. Залежно від ступеня навантаження режим дня може бути різноманітним. Якщо навантаження недостатнє, воно захищає організм, і діяльність є меншою за адаптаційні можливості. Такий режим призводить до того, що діти відстають у своєму фізичному і нервово-психічному розвитку й частіше хворіють. Якщо ж режим передбачає надто велике навантаження, то це спричинює перенапруження адаптаційних можливостей дитини, а тому зумовлює затримку її розвитку або викликає захворювання. Найкращим є режим, коли відповідне раціональне навантаження дитини призводить до розвитку її адаптаційних можливостей і супроводжується підвищенням працездатності та зміцненням здоров'я.
Побудова добового режиму потребує раціонального включення багатьох елементів, які створюють бюджет часу протягом цілої доби. До них належать, зокрема, такі, як сон, перебування на відкритому повітрі, особиста гігієна, навчання, фізична культура, виконання домашніх завдань, заняття в гуртках, удома та приймання їжі. Обсяг кожного елемента залежить зазвичай від відповідних вікових особливостей дітей і підлітків та їхнього фізичного й психічного розвитку. У зв'язку з цим доцільно розглянути добовий режим окремих вікових груп дітей і підлітків.
У грудному віці всі гігієнічні заходи повинні бути спрямовані на створення найліпших умов для росту й розвитку дітей. У їхньому добовому режимі мають превалювати сон і перебування на свіжому повітрі. У вихованні цих дітей бере активну участь лікар-педіатр.
Переддошкільний вік — від одного до трьох років. Це ясельний вік, що також характеризується домінуванням у добовому режимі сну і перебування на свіжому повітрі. Починаючи з 2-го року життя, режим дня дитини включає вже додаткові систематичні заняття і рухові забави. У дітей цього віку ще невисока працездатність кори головного мозку. Виховання їх спрямовують на розвиток органів чуття та формування мови й рухів. Функціональний стан нервової системи підтримується раціональним режимом дня. Для дітей 1-го року життя є різні 4 вікові режими. Для цього віку має бути передбачена більша загальна тривалість сну і кількість його періодів (3—4), коротші проміжки без сну. Оскільки визначальним у поведінці та емоційному стані дітей у віці від 2 до 10 міс є задоволення фізіологічних потреб у сні та їжі, у режимі дня передбачають певну послідовність основних компонентів, до яких належить сон і приймання їжі. У віці від 2 до 10 міс у дітей переважає харчова домінанта. Від 10 міс до 1,5 року кількість періодів сну зменшується до двох, а час, коли дитина не спить, заповнюється забавами, заняттями та гігієнічним доглядом. У віці 1,5—2 років у режимі дня передбачається один денний сон тривалістю 2,5—3 год. У цей період режим дня дитини вже включає заняття з розвитку мови, дидактичні ігри із сенсорного виховання, рухові та музичні заняття. Доцільнішими в цей час є індивідуальні заняття. У перед дошкільному віці заняття не повинні тривати більше ніж 10 хв. Від 1,5 року до 2 років можна планувати 2 заняття щодня. У старших групах, починаючи від першої молодшої, середньої і старшої, тривалість занять може становити 20—25 хв. Ці заняття спрямовані на формування математичних уявлень, включають рідну мову, малювання, конструювання. Нормативи викладені у "Санітарних правилах влаштування і утримання дитячих дошкільних установ" (1985).
Раціональний режим дає змогу уникнути небажаних змін у поведінці дітей, вередувань, плачу, відмови від їжі і забезпечує спокій дітей, їхню активність, рухливість, самостійну ігрову діяльність.
Приклад режиму дня дітей цього вікового періоду наводять М.Н. Фришман і співавтори (1982) у табл. 53.
В об'єднаних дошкільних установах до переддошкільного або ясельного віку належать діти віком до двох років, а тих, яким понад 2 роки, включають у дошкільні групи. В установах, що функціонують окремо, у дитячих яслах виховуються діти до трьох років, а в дитячих садках — від трьох до семи років.
Режим дня дітей дошкільного віку передбачає обов'язкове врахування більшої потреби дітей у руховій активності, у формуванні мовної функції та функції мислення. Дітей цього віку поділяють на 5 груп і для них створюють відповідний режим. Приклад такого режиму (Г.М. Сердюковська, 1986), наведено в табл. 54.
Головним у добовому режимі дітей дошкільного віку повинна бути тривалість нічного сну 10 год, денного — 2 год, перебування на свіжому повітрі — 5—6 год. Велику увагу слід приділяти забавам, іграм та фізичній культурі.
Режим дня дітей шкільного віку передбачає навчання з особливостями розумової та фізичної праці. Фізичне навантаження зростає з віком, і його слід чергувати з відпочинком. Час сну має бути достатнім, щоб повністю відновити працездатність. Перебування на свіжому повітрі — не менше ніж 2 год. Школа повинна допомагати оздоровленню дітей, а тому навчальний і виховний процес у школі має здійснюватися з урахуванням вікових морфологічних і функціональних особливостей організму дітей та підлітків. Слід також ураховувати використання технічних засобів навчання, котрі значно інтенсифікують розумову діяльність школярів і збільшують навантаження на ЦНС та зоровий і слуховий аналізатори. Особливого значення набуває комп'ютеризація, яка потребує дотримання спеціальних правил гігієни. Розпорядок дня школярів складають таким чином, щоб не допускати перевтомлювання і зниження опірності організму. Детальні правила обладнання кабінетів комп'ютерної техніки викладені в ДСанПіН 5.5.6.009-98.
Основою оздоровлення є руховий режим. Він допомагає боротися з поширеною серед дітей гіподинамією, наслідком чого є зростання захворюваності і неадекватного збільшення маси тіла. Тому потрібно передбачати в перші місяці життя дітей спеціальний масаж тіла, пізніше — гімнастику, а згодом — спеціальні заняття фізичною культурою. Особливого значення набувають раціонально сплановані уроки фізичної культури, мета яких полягає у виробленні швидкості, сили та витривалості. Шкільний лікар має відповідно оцінювати заняття з фізичної культури.