На особливу увагу заслуговує проектування вентиляції і кондиціювання повітря виробничих будівель і споруд підприємств з метою забезпечити належні метеорологічні умови і чистоту повітря робочих приміщень.
Вентиляцією називають заходи і обладнання, призначені для забезпечення певного стану повітряного середовища в робочих приміщеннях. Споруди промислової вентиляції нерідко відіграють провідну роль у боротьбі з несприятливими чинниками виробничого середовища. Вибір принципів вентилювання і способів їхнього практичного здійснення значною мірою визначається характером навколишнього середовища, що зумовлено технологічними процесами виробництва.
Основними видами вентиляції є природна і механічна. Вентиляція буває також місцевою та загальнообмінною, а за принципом дії її поділяють на витяжну і припливну.
Природна вентиляція виробничих приміщень — це природне провітрювання через відкриті отвори в стінах і нещільності зовнішніх огорож. Така при-родна вентиляція є неорганізованою, її називають інфільтрацією. Організовану природну вентиляцію називають аерацією. Вона найефективніша, якщо є значні надлишки тепла, оскільки дає змогу здійснити потрібний обмін повітря за допомогою аераційних ліхтарів. Природна вентиляція здійснюється також через витяжні шахти звичайного типу або шахти із встановленими на них дефлекторами, які завдяки дії вітру сприяють посиленню тяги, а відтак поліпшенню видалення забрудненого або нагрітого повітря. У складських та інших приміщеннях використовують витяжну вентиляцію через витяжні канали, виведені вище від даху.
Механічна вентиляція є ефективнішою порівняно з природною, вона дає змогу досягнути належних гігієнічних умов у виробничому приміщенні у випадках, коли використання природної вентиляції не забезпечує цього. Крім того, обладнання механічної вентиляції забезпечує рівномірне вентилювання протягом усього року в потрібних обсягах незалежно від зовнішніх умов, дає змогу подавати повітря з бажаними його параметрами тощо.
Загальнообмінна механічна витяжна вентиляція видаляє повітря з верхньої або нижньої зони залежно від характеру шкідливостей і місцезнаходження джерел їхнього видалення. З верхньої зони найчастіше видаляють повітря в приміщеннях з високими температурою і вологістю, а також за наявності легких парів, газів і пилу.
Місцеву механічну витяжну вентиляцію застосовують для усунення шкідливих виділень безпосередньо від місць їхнього утворення або виходу.
Існує багато конструкцій і місцевих відсмоктувачів. Найчастіше застосовують місцеві відкриті відсмоктувачі. У них отвір, в який засмоктується повітря, розташований поблизу від місця виходу шкідливостей. Це захисно-знепилювальні кожухи біля шліфувальних та інших кругів, однобортні та двобортні відсмоктувачі на гальванічних та інших ваннах, відкриті і напівзакриті парасолі, що забезпечують видалення шкідливих газів і парів, а також надлишкового конвенційного тепла. До місцевих напівзакритих відсмоктувачів, за наявності яких операції проводять у замкненому просторі через робочий просвіт, належать лабораторні витяжні шафи, відсмоктувачі-відсоси, камери для пульверизаційного фарбування невеликих предметів.
Місцеві закриті відсмоктувачі застосовують у тих випадках, коли виробничий процес здійснюється в закритій камері. До них, зокрема, належать піскоструминні камери для очищення дрібних виробів.
У системах механічної вентиляції для переміщення повітря використовують спеціальні вентилятори, зокрема відцентровий, осьовий та ін.
До споруд для очищення вентиляційного повітря від пилу належать пилоосадові камери, в яких унаслідок різкого падіння швидкості повітряного потоку випадають пилові частинки, відцентрові пиловідділювачі, циклони, в які повітря проникає зі значною швидкістю і відкидається до стінок, здійснюючи в них турбулентні обертальні рухи. Завислі частинки при цьому виділяються з потоку й опускаються в конусоподібну частину циклона. Крім того, для очищення вентиляційного повітря від пилу застосовують електрофільтри, в яких створюється сильне електричне поле. Частинки пилу, отримуючи заряд, осідають на електродах з протилежним зарядом. Використовують також гравійні фільтри.
Місцева припливна механічна вентиляція включає повітряні душі, повітряні і повітряно-теплові завіси й оазиси, які створюють гігієнічні умови повітряного середовища в обмеженій зоні.
Особливого значення в комплексі заходів для профілактики перегрівань організму набувають повітряні душі. Гарячими вважають приміщення, в яких виділення тепла від нагрітих матеріалів становить понад 20 ккал/м3 на 1 год на 1 м3 будівлі. У мартенівських, ковальських та інших цехах тепловиділення в багато разів перевищує цю величину, досягаючи навіть 500 ккал/м3 на 1 год. У таких випадках слід використовувати установки повітряного душування. Це спрямований на робітника потік свіжого повітря з метою профілактики перегрівання. Для цього застосовують також водяні завіси, теплоізоляційні екрани тощо.
Припливна вентиляція влаштована таким чином, що забір зовнішнього повітря здійснюється через спеціальне обладнання, розташоване в найчистішій зоні на висоті не менше ніж 2 м над рівнем землі. Припливне повітря обробляють шляхом створення оптимальної температури, очищення його від пилу та інших домішок тощо.
Припливно-витяжна вентиляцій передбачає рециркуляцію повітря, за якої частина його, що видаляється з виробничого приміщення, після очищення знову спрямовується в це приміщення.
Кондиціювання повітря — це створення у виробничому приміщенні заданих параметрів температури, вологості та рухомості для забезпечення оптимальних санітарно-гігієнічних умов праці.