Проблема забезпечення комфортного мікроклімату в помешканні включає потребу нормування всіх параметрів повітряного середовища. Внутрішнє середовище приміщень — це складна система природного і штучного створення людиною середовища. Ось чому нова галузь науки, яка називається кліматичною типологією житла, вивчає питання впливу клімату на будинки, а також вплив на будинки інженерного устаткування, що включає опалення, вентиляцію, охолодження, кондиціонування повітря.
Умови мікроклімату приміщень залежать від певних поєднань температури, вологості, руху повітря і температури стін, стелі, підлоги, вікон, які змінюються залежно від кліматичних умов місцевості, пори року, одягу, призначення приміщень тощо.
Тепловим комфортом є такий комплекс метеорологічних умов, за якого терморегуляторна система організму перебуває у стані найменшого напруження або фізіологічного спокою, і всі інші фізіологічні функції здійснюються на рівні, найсприятливішому для відпочинку і відновлення сил організму після попереднього навантаження. Оптимальними для людини є такі показники мікроклімату (табл. 22).
Кліматична і сезонна диференціація оптимальних мікрокліматичних нормативів зумовлена адаптацією людини до кліматичних умов і фізіологічною перебудовою в діяльності терморегуляторної системи. Важливого значення в гігієнічному плані набувають величини перепадів температури повітря по горизонталі й по висоті приміщення. Вертикальний перепад температури допускається не більше ніж З °С, а горизонтальний — 2 °С. Підвищення вертикального перепаду може призвести до рефлекторних змін температури ніг і верхніх дихальних шляхів. Температура поверхні радіаторів у житлових приміщеннях не повинна перевищувати 85 °С. Оптимальною є температура 70 °С. На нагрітих радіаторах може підгоряти органічний пил з інтенсивним виділенням шкідливих летких речовин. Зі збільшенням температури радіаторів збільшується циркуляція пилу, а запах унаслідок підгоряння всмоктується одягом, м'якими меблями тощо.
На самопочуття людини впливає також вологість повітря. Важливою у цьому плані є зміна вологості самого одягу людини, який здатний забирати значну кількість тепла від організму. Висока відносна вологість при високій температурі повітря може значно погіршувати тепловий стан організму, знижуючи можливість ефективного випаровування поту. З підвищенням воло-гості повітря зростає також рівень проникності шкіри для вологи. Отже, виділення вологи і тепловтрати через шкіру при високій вологості збільшуються. Низька вологість посилює випаровування вологи зі слизових оболонок дихальних шляхів і спричиняє неприємні відчуття, погіршує фільтраційну здатність слизової оболонки щодо мікрофлори. Оптимальною для людини є відносна вологість у межах 30—60%.
Рух повітря у приміщенні істотно впливає на його мікроклімат. Несприятливо діє на самопочуття людини тривале перебування в умовах застійного повітряного середовища невентильованого помешкання внаслідок утрудненої тепловіддачі. Оптимальна швидкість руху повітря в приміщенні дорівнює 0,1 м/с.
Поліпшення несприятливих мікрокліматичних умов у житлових приміщеннях досягають шляхом вжиття комплексу загальних планувальних, будівельних і сонцезахисних заходів. Це і озеленення, і поверховість будинків, і характер їхньої забудови, й інші чинники. Слід зазначити, що велику роль у цьому відіграє відповідне опалення приміщень та їхня вентиляція. Дуже важливою проблемою у створенні комфорту в житлових приміщеннях є проблема збереження чистоти повітря цих приміщень.