Загальна циркуляція повітряних течій охоплює всю атмосферу, здійснюючи таким чином обмін теплом, вологою і домішками, що є в повітрі (мал. 25).Слід наголосити на особливому значенні вітру в переміщенні шкідливих домішок. Ось чому відповідний режим вітру в кожному конкретному районі істотно впливає на стан здоров'я населення. У різних точках різних регіонів спостерігається закономірна повторюваність напрямів вітру, і це також треба враховувати під час вибору ділянки під будівництво, визначення провітрюваності кварталів тощо. Напрям вітру визначається тим румбом горизонту, звідки дме вітер. Переважно враховують повторюваність вітрів для кожного з румбів. Повторюваність вітрів різних румбів, яку зображено графічно, називається розою вітрів. Вона допомагає орієнтуватись у вітрах, що переважають у даній місцевості (мал. 26).
Загальна циркуляція повітряних течій відбувається за рахунок неоднакового надходження сонячної енергії на поверхню материків і океанів. Різниця температури поверхні земної кулі зумовлює різноманітне нагрівання атмосфери, що лежить над нею. Це призводить до утворення повітряних течій, рух яких ускладнюється силою обертання планети і силою тертя. Поверхні однакового тиску, що поділяють шари атмосфери, опускаються в напрямку від тепла до холоду. Сила барометричного градієнта надає кожній частині повітря прискорення, і ці частини зі швидкістю, що весь час збільшується, рухаються від високого до низького тиску. Швидкість вітру прямо пропорційна барометричному градієнтові, а його напрям пов'язаний із силою Коріоліса, яка відводить рух в Північній півкулі вправо, а в Південній — уліво. Взимку найбільша швидкість вітру спостерігається у тропосфері в помірних і полярних широтах. Улітку вітер там слабший. У субтропічних зонах різниця між швидкостями вітру менш помітна, хоча тут спостерігаються тропічні урагани. Попри мінливість повітряних потоків, можна виявити певні їхні закономірності в різних районах Землі. Оскільки на екваторі температура повітря протягом року значно вища, ніж у інших широтах, нагріте повітря постійно піднімається на екваторі вгору до полюсів. Ці вітри називаються антипасатами. Холодніші маси повітря, що з півночі йдуть до екватора, називаються пасатами.Пасати не є єдиним загальним потоком, що огортає земну кулю. Серед інших повітряних течій є мусони, які виникають на берегах морів і океанів унаслідок постійної різниці температур на материках і океанах. Двічі на рік ці вітри рухаються в протилежному напрямку, утворюючи зимовий і літній мусони. Улітку вони дмуть із моря на сушу, а взимку із суші на море.
Велика кількість повітряних течій меншого масштабу належить до місцевих вітрів. Наприклад, бризи, які дмуть на берегах морів і великих озер. Руйнівну дію справляють тайфуни, урагани, смерчі, тромби. Місцевими називають вітри лісовий, гірський, долинний, льодовиковий, фен, бора, бакинський норд, у Сахарі — самум, хамсин, в Азії — яман, сарик і багато інших.
Особливої уваги заслуговують місцеві дуже потужні повітряні течії — циклони й антициклони. Вони виникають унаслідок інтенсивного місцевого нагрівання або охолодження суші і приносять то ясну суху погоду, то дощі. Циклони утворюються навколо місцевості низького тиску і спрямовані до його центру під кутом, через що навколо згаданої місцевості утворюється система колових вітрів з обертанням проти годинникової стрілки. Ці вітри переміщуються зі швидкістю 30—40 км/год. Антициклони — це вітри з протилежним напрямком руху, тобто за годинниковою стрілкою. Антициклони виникають тоді, коли лінія фронту прогинається в бік теплого повітря. Барометричний тиск у його центрі підвищується, і повітря розтікається від центру до країв. На місце повітря, що розтікається, опускається повітря згори і нагрівається.
Зміна циклонів і антициклонів призводить до зміни погоди. Характерними для циклонів є посилення вітру, який стає рвучким, хмарне небо і частий дощ або сніг. У разі антициклону спостерігаються протилежні явища: суха, малохмарна погода, слабкий вітер, часто буває штиль.
Вітер не тільки впливає на формування погоди і переміщення газів, а й має велике значення для повітряного обміну приміщень як один із сильних чинників їхньої природної вентиляції.
Біологічне значення руху повітря полягає в тому, що завдяки йому відбуваються терморегуляторні процеси. Температура шкіри знижується вже при невідчутних повітряних течіях. Вітер є не тільки чинником, який сприяє охолодженню організму за рахунок віддачі тепла, а й чинником, котрий може подразнювати кожний рецепторний апарат і викликати рефлекторні реакції з боку терморегуляторного апарату. Підвищення швидкості руху повітря до 0,25 м/с зумовлює збільшення втрати тепла на 30% порівняно з тепловіддачею при швидкості 0,1 м/с. Це особливо потрібно враховувати в гарячих мікрокліматичних умовах, де провітрювання є важливим заходом у боротьбі з перегріванням.