Видалення нечистот і відходів має велике епідеміологічне значення тому, що в них зберігаються збудники багатьох інфекційних захворювань, зокрема, холери, черевного тифу, паратифів, дизентерії та інших. Екскременти є також причиною зараження води і грунту яйцями гельмінтів.
Якщо немає можливості користуватися міськими очисними спорудами, санітарне очищення місць розташування військ здійснюють самостійно залежно від умов за спрощеними методами.
У неканалізованих казармах у санітарних вузлах роблять люфт-клозети. Вони повинні мати окремі вигреби, а їхню ємність визначають з розрахунку нагромадження нечистот на одну людину на рік, що становить 0,5 м3 у житлових будинках. Зовнішні вбиральні для солдатів облаштовують у приміщеннях, які опалюються, з природною вентиляцією на відстані не ближче ніж 15 м від казарми.
Для тимчасового зберігання помиїв роблять водонепроникні помийниці ємністю з розрахунку 3 м3 помиїв на одну людину на рік. Для твердих відхо¬дів відводять смітники ємністю з розрахунку 190 кг на одну людину на рік.
Поля асенізації не повинні забруднювати відкриті водойми і ґрунтові води. Тверді відходи вивозять на окремо визначені ділянки землі. їх спалюють у спеціально призначених для цього печах.
Залежно від місцевих умов, можна облаштовувати різні системи каналізації: загальносплавну, окрему або змішану. Стічні води в них очищуються механічним, біологічним та хімічним способом.
Для знезаражування стічних вод застосовують хлорування їх рідким хлором або хлорним вапном. Доза активного хлору на 1 м3 рідини коливається від 10 г до 60 г залежно від ступеня забруднення води.
У випадках, коли потрібно провести повне біологічне очищення стічних вод, відводять ділянки території для полів фільтрації та зрошення.
Санітарне очищення місць розміщення військ у польових умовах має свою специфіку, пов'язану з інтенсивним забрудненням ґрунту і водойм. Вибір методів знезаражування нечистот і відходів визначається місцевими умовами і часом перебування військ на ділянці.
Для збирання і знезаражування нечистот при польовому розміщенні військ копають рівчаки завдовжки 1 м, завширшки 0,3 м та завглибшки до 0,75 м. На 30—40 чоловік достатньо два рівчаки. Вони мають бути на віддалі 50—100 м від наметів. Вміст рівчаків слід посипати двічі на день шаром землі або торфу завтовшки 55 см. У разі потреби рівчаки дезінфікують 20% розчином хлорного вапна. Якщо рівчаки заповнені на 2/3 об'єму, їх засипають землею і утрамбовують.
Сміття збирають і знезаражують у траншеях, які викопують з розрахунку на кількість особового складу підрозділу військ. Кожну нову порцію сміття засипають шаром землі 5 —10 см. Значно ліпшим методом є спалювання сміття у спеціальних печах.
Кухонні помиї та інші забруднені господарські води вивозять за межі розташування військової частини, а якщо такої можливості немає, викопують ями подалі від джерел води.
Кожну порцію сміття і помиїв заливають вапняним молоком або розчином хлорного вапна і засипають землею. Мильні води з умивальників, лазень і пралень повинні відводитися в окремі помийні ями, розташовані на відстані 50—100 м від місця розташування військової частини. Ями засипають землею через день, у спекотну погоду щоденно.
Дуже важливе значення має санітарне очищення поля бою.
Психологізм проблеми полягає в тому, що потрібно віддати належну шану під час поховання тим військовослужбовцям, які загинули в боях. Ритуал виконується згідно з вимогами статуту Збройних Сил. Збирання трупів загиблих військовослужбовців проводить спеціальна команда. В їхні обов'язки входить розшукування трупів, їхня реєстрація і збирання для поховання.
У таких випадках в обов'язки лікаря входить медичний огляд трупів, нагляд за забезпеченням членів команди спеціальними комбінезонами і рукавицями, організація дезінфекції робочого одягу З —5% водними розчинами мильно-крезолових препаратів, організація миття людей із заміною білизни після перевезення трупів. Крім того, лікар повинен також вести нагляд за спалюванням небезпечних у санітарному відношенні матеріалів на полі бою та за засипанням землею сміття і відходів.
Лікар бере участь у виборі місця для поховання трупів тварин та в огляді колодязів і відкритих водойм з метою видалення з них трупів і небезпечних у санітарному відношенні матеріалів.
Представник медичної служби також стежить за похованням трупів. Він проводить вибір відповідної ділянки для поховання військових, які загинули в бою, разом із начальником команди з поховання визначає розміри братських могил. Поховання у братських могилах допускається у 3—4 ряди в ширину і не більше, ніж у два ряди у висоту. Відстань від рівня стояння ґрунтових вод до дна домовини повинна бути не менше ніж 0,5 м; відстань від верхнього ряду трупів до поверхні землі — 1,5 м. Проміжок між рядами трупів допускається у 30—40 см. Над могилою роблять насип не менше ніж 0,5 м.
Представник медичної служби проводить також санітарно-дезінфекційні заходи після поховання трупів, зокрема організовує миття членів команди із заміною білизни і робочого обмундирування, а також прання білизни і дезінфекцію робочого обмундирування розчинами мильно-крезолових препаратів. Окрім того, він оформляє санітарні документи про виконану роботу з зазначенням місця поховання на мапі і переліком усіх здійснених санітарних заходів під час поховання тіл загиблих.
При похованні трупів тих, хто померли від заразних тварин, обов'язковою є їхня дезінфекція за допомогою хлорного вапна.
У випадку смерті від чуми проводять спалювання трупів.