Людина віддає перевагу питній воді з добрими органолептичними властивостями, тобто якомога прозорішій, без кольору, неприємного запаху або присмаку. Вода не повинна містити водні організми, завислі часточки або плівки, які можна виявити навіть неозброєним оком.
Прозорість і мутність води. Прозорість визначається здатністю води пропускати видиме світло. Ступінь прозорості залежить від наявності у воді суспендованих частинок мінерального або органічного походження. Воду вважають достатньо прозорою, якщо через 30-сантиметровий шар її можна прочитати шрифт певного розміру (h = 4—5 мм). Якість, протилежна прозорості, називається мутністю. Погіршуючи прозорість води, мутність знижує її органолептичні властивості, а в деяких випадках мутність свідчить про забруднення води стічними водами або про недоліки в обладнанні криниць, свердловин чи каптажних обладнань джерел (каптаж — обладнання джерела, де є пристрій для стоку джерельної води, обробка місця виходу води з метою запобігання замулюванню та забрудненню його). Мутні води гірше знезаражуються, у них утворюються кращі умови для виживання мікроорганізмів. Дуже мутна вода може призвести до подразнення слизової оболонки шлунка і кишок.
Мутність вимірюється кількістю міліграмів завислих речовин на 1 л води; мутність водогінної води не повинна перевищувати 1,5 мг/л (Держстандарт 383—96). Згідно з МСПВ-73, рекомендований рівень мутності не повинен перевищувати 5 од., а максимально припустимий рівень (МПР) — 25 од. спеціальної шкали.
Кольоровість поверхневих і неглибоких підземних вод зумовлюється наявністю в них гумінових речовин, які вимиваються з ґрунту і надають воді кольору від жовтого до коричневого. Крім того, колір води відкритої водойми може бути спричинений розмноженням водоростей (цвітіння)і забрудненням стічними водами.
Під час очищення у водогонах кольоровість води природного походження може бути за бажанням знижена.
Проводячи лабораторні дослідження, порівнюють інтенсивність забарвлення води з умовною шкалою стандартних платино-кобальтових розчинів і результат порівняння виражають в одиницях кольоровості. Бажано, щоб забарвленість (природного походження) водогінної води становила до 5 од. МПР.
Смак і запах води залежать від багатьох чинників. Органічні речовини рослинного походження і продукти їхнього розпаду надають воді землистого, мулистого, трав'янистого або болотного запаху і присмаку. Унаслідок гниття органічних речовин виникає гнильний запах. Розкладання водоростей через цвілість води надає їй рибного або огіркового запаху. Причиною запаху і присмаку води може бути забруднення її побутовими і промисловими стічними водами та пестицидами.
Смак і запах глибинних підземних вод з'являються від розчинених у них мінеральних солей і газів, наприклад, сірководню. За звичайної технології очищення води, що використовується на водогонах, смак і запах поліпшуються не набагато.
Досліджуючи воду, визначають характер запаху і смаку, а також їхню інтенсивність у балах:
1 — дуже слабкий, визначає лише досвідчений лаборант;
2 — слабкий, що не привертає уваги споживача;
3 — помітний, що зумовлює у споживача невдоволення;
4 — виражений, що робить воду неприємною;
5 — дуже сильний, що робить воду непридатною для використання.
Згідно з Держстандартом 383—96, у питній воді інтенсивність запаху або присмаку не повинна перевищувати двох балів. Якщо вода має незвичні запах і смак, що дає змогу припустити можливість техногенного забруднення, то з'ясовують його походження, а потім вирішують питання про потребу додаткових хімічних досліджень і можливість використання води.
Освіжаючі властивості води залежать від її температури. Оптимальна температура 10...14 °С. Вода, що має температуру більше ніж 25 °С, неприємна на смак. Залюбки вживають чай температури 50 °С і вище.