Поняття "житло" в наш час розширює межі помешкання або будинку і включає різноманітні види громадського обслуговування, типи озеленення, організацію територій навколо будинку, потрібне людині життєве середовище.
У дуже великих містах у перспективі зростатиме середня поверховість житлових будинків. Однак висотні споруди мають свої недоліки, які полягають передусім у тому, що в таких будинках спостерігається надто велике забруднення повітря хімічними інгредієнтами і мікрофлорою, незадовільно працює вентиляція, забруднене повітря проникає з поверху на поверх.
Досвід експлуатації висотних житлових будинків за кордоном дав змогу дійти висновку, що мешканці таких будинків частіше хворіють, фізичний розвиток дітей, які мешкають у квартирах верхніх поверхів, відбувається повільніше, мешканці скаржаться на відчуття страху висоти, порушення теплового режиму, повітрообміну і звукоізоляції. Скупчення мешканців і велика густота заселення небажані з епідеміологічної точки зору. Крім того, житлові будинки є джерелом викидів багатьох токсичних речовин, а саме: диметиламіну, метилсульфіду, діетилсульфіду, оксидів азоту і сірководню, аміаку, оксиду вуглецю, фенолу тощо, які надходять у навколишнє середовище з вентиляційних шахт та сміттєпроводів. Одначе багатоквартирні будинки мають і переваги. У них легше забезпечити максимальний благоустрій помешкань, зокрема центральне опалення і водопостачання, вентиляцію, централізоване вивезення сміття тощо (Є.Г. Гончарук і співавт., 2003).
Ось чому встановлено, що для 16-і 9-поверхових будинків оптимальна щільність забудови має відповідати відповідно 12,5 і 15%. У будинках слід передбачати максимальне наближення природних чинників до житла, повну ізоляцію квартир з усіма вигодами проживання з одночасною централізацією усіх побутових служб, місць для відпочинку, спортивних занять тощо.
Доцільним є будівництво багатоквартирних будинків з індивідуальними помешканнями, які мають допоміжні приміщення, розраховані на вигідне проживання сім'ї та можливість ведення домашнього господарства. Науково-технічний прогрес несе різнобічне збагачення житла і поглиблення його функціонального змісту. У майбутньому воно має стати садибного типу, де є сад, а в самій квартирі приміщення максимально трансформовані.
Квартири проектують з урахуванням умов заселення однією сім'єю, у них передбачають основні житлові приміщення (кімнати денного перебування, спальні), допоміжні (ванна, кухня, туалет, передпокій, господарська кладова, антресолі), а також усі види устаткування (гаряче і холодне водопостачання, каналізація, вентиляція, сміттєзбірник, ліфт, газифікація й електрифікація).
Типи квартир також можуть бути різноманітними; квартири для мало¬сімейних на одну і дві кімнати, квартири для сімей середнього кількісного складу на 3—4 кімнати і квартири для великих сімей на 5 кімнат. Житлова площа визначається щонайменше з розрахунку 9 м2 на одну людину. Це мінімальна площа, де за висоти кімнати 3 м забезпечується достатній обмін повітря та його об'єм, що потрібен для однієї людини (40—60 м3).
Існує також зонування житлових приміщень.
Рекомендується передбачати 3 функціональні зони:
1) приготування і споживання їжі;
2) колективна діяльність членів сім'ї і приймання гостей;
3) відпочинок і сон.
Під час проектування житла враховують демографічні особливості і спосіб життя населення, особливо побуту, які формувалися під впливом клімату.
Останнім часом, особливо за індивідуальної забудови, використовують можливості варіантного, або гнучкого, планування. Принцип гнучкого планування полягає в тому, що лишається постійним тільки розташування кухонь та санітарних вузлів, решта площі помешкання може бути розділена за бажанням мешканців і пристосована до індивідуальних потреб членів сім'ї. У проектах виділяється спеціальне місце в кухні для прання білизни, а тому площу кухні дещо збільшують. Помешкання не слід розміщувати у підвалах і цоколі, де рівень підлоги нижчий від рівня землі.
З метою забезпечення найсприятливіших санітарно-гігієнічних умов земельну ділянку під будівництво потрібно очистити і провести підґрунтовий дренаж. Вибір ділянки для будівництва окремих будинків залежить від проекту планування району та генерального плану міста.