Ще наприкінці позаминулого століття було встановлено, що коротке УФ-проміння справляє бактерицидну дію. Максимально ефективними виявилися промені з довжиною хвилі 250—260 нм, які проникають навіть через 25-сантиметровий шар прозорої та безбарвної води. Знезаражування води УФ-промінням відбувається досить швидко: після 1—2 хв опромінення достатньої потужності гинуть вегетативні форми патогенних мікроорганізмів. Каламутність, а особливо забарвлення і солі заліза, зменшуючи проникність води для бактерицидного проміння, сповільнюють знезаражування.
Таким чином, потрібною передумовою для надійного знезаражування води УФ-промінням є попереднє освітлення і знебарвлення.
Опромінення УФ-промінням має певні переваги перед хлоруванням. Бактерицидні промені не денатурують воду і не змінюють її органолептичних властивостей, а також мають ширший спектр абіотичної дії. їхня згубна дія поширюється на спори, віруси і яйця гельмінтів, які стійкі до хлору. Багато дослідників вважають, що опромінення УФ-радіацією є найкращим із відомих вірусоцидних агентів для дезінфекції добре очищеної води.
Пропонуються ще такі методи знезаражування води, як знезаражування іонами срібла, ультразвуком, рентгенівським випромінюванням та вакуумуванням (Є.Г. Гончарук і співавт., 2003).