Сонячна радіація може нагрівати приміщення, проникаючи через вікна або нагріваючи стіни і дах. Про заходи захисту стін і даху від сонця вже мовилося — це планувальні рішення, орієнтація будинків за сторонами світу, нависні дахи, галерейні будинки, відповідні будівельні матеріали, забарвлення конструкцій зовнішніх стін, пристінні озеленення тощо. Тут розглянемо, головним чином, засоби захисту вікон, оскільки їхня питома вага в перегріванні житла значна. У минулому розміри вікон та їхню кількість обмежували. Нині ж споруджують засоби захисту від сонця, які особливо широко застосовують у містах.
Зовнішній захист вікон від сонячних променів забезпечують різні сонцезахисні і затемнювальні засоби: екрани, штори, решітки, роль яких зводиться до захисту від перегрівання, запобігання сонячному блискові і концентрації світла в потрібному напрямку. Сонцезахисні засоби цілком затримують пряме сонячне проміння, але не заважають при цьому надходженню розсіяного світла, вентиляції і видимості.
Сонцезахисні засоби можуть мати горизонтальну, вертикальну, прямокутну або коміркову форму. Якщо сонячні промені падають під кутом, меншим ніж 45° до горизонту, ліпше використовувати систему горизонтальних ребер з нахилом поверхні донизу і назовні. При цьому створюється м'яке відбиття освітлення від стелі і відкривається вид на вулицю.
Вертикальні сонцезахисні засоби особливо зручні для косого спрямування сонячних променів. їх використовують як штори, що зменшують блиск неба. Коміркові засоби об'єднують ознаки перших двох видів, застосовують їх на південному і північному фасадах. Різні типи сонцезахисних засобів нерідко комбінують. Дахи над вікнами завжди доповнюють вертикальними ребрами. Звичайні решітки також належать до сонцезахисних засобів.
Існують також сонячні екрани або ширми — затінювальні щити з площиною паралельно до фасаду. Вони можуть бути ребристими або решітковими. Система рухомих ребер дає змогу регулювати освітлення у разі зміни положення сонця.
Використовують і пересувні решіткові екрани, які встановлюють біля вікон. Найкращими є ребристі екрани, вони ліпше віддають тепло, частково відкривають фасад і через них проникає певна кількість дифузної радіації.
Сонцезахисні екрани мають бути віддалені від стіни не менше ніж на 0,5 м і виготовлені з бетону, алюмінію, дерева або азбоцементу. Ослаблення сонячних променів для алюмінію становить 95%, для дерева — 88% і азбоцементу - 75%.
До легких сонцезахисних засобів для вікон належать жалюзі, віконниці, штори. Жалюзі — це зібрані в раму ребра. Вони пропускають у приміщення пом'якшене світло без блиску, яке відбивається від нижньої поверхні ребер. Рама і ребра можуть бути стаціонарними і рухомими. Жалюзі захищають від сонця й дощу, і не заважають вільній циркуляції повітря.
Віконниці застосовують рідше, оскільки вони нагріваються і стають джерелом вторинної радіації.
В умовах спекотних країн особливого значення набуває природна вентиляція, яка здатна забезпечити протягове провітрювання. Природна вентиляція створюється у тих випадках, коли повітря надходить через вікна і двері одного фасаду й виходить через вікна та двері протилежного. Використовують також витяжні канали. В умовах сухого теплого клімату отвори відкривають увечері для проникнення прохолодного повітря, що забезпечує нейтралізацію тепла, яке акумулювалося будівельними конструкціями за день. В умовах вологого клімату отвори повинні бути максимально відхилені протягом доби.
Але оскільки природна вентиляція не завжди забезпечує належний обмін повітря, виникає потреба ефективнішого забезпечення потрібної кратності обміну повітря шляхом застосування механічної штучної вентиляції.
В умовах спекотних країн широко застосовують кондиціювання повітря.
Повітряне середовище, яке створюється за допомогою кондиціонерів і відповідає гігієнічним вимогам, позитивно впливає на організм людини. Поліпшується самопочуття, підвищується працездатність. Під час кондиціювання повітря в умовах спекотних країн оптимальними є такі параметри мікроклімату в житлі: температура повітря 24...25 °С, відносна вологість — 30—50%, швидкість руху повітря — 0,2—0,4 м/с.
В умовах кондиціювання повітря слід остерігатися різкої зміни температури. Різниця між умовами мікроклімату в приміщеннях з кондиціонованим повітрям і зовнішніми умовами не повинна перевищувати 10—13 °С, якщо зовнішня температура досягає 35 °С. Найсприятливішими для теплового комфорту людини є температурні перепади, які не перевищують 8—10 °С. В умовах кондиціювання повітря вночі температуру можна знизити на 5—7 °С.
Для проектування житла важливими є демографічні особливості, спосіб життя населення в різних країнах, особливості побуту, які сформувалися під впливом клімату. В умовах спекотного клімату населення проводить значну частину часу на повітрі, біля зелених насаджень, і тому устрій його життя більше орієнтований на використання відкритого простору перед будинком. Ось чому тут поширені напіввідкриті простори (подвір'я, внутрішні садочки, веранди, балкони, відкриті приміщення), завдяки яким створюється буферна зона між житлом і його оточенням.
У сучасній архітектурі тропічних країн використовують багаті традиції цих народів. Вони випробувані століттями і відповідають умовам клімату.
Усе більшого поширення в проектах перспективного житлового будівництва, особливо в умовах сухого спекотного клімату Середньої Азії і Північної Африки, набувають так звані внутрішні садочки. Для облаштування внутрішніх садочків, або зелених кімнат, використовують плоскі дахи, лоджії, тераси, внутрішнє подвір'я, покриття житла, що розташоване нижче ("висячі сади"), та ін. Лоджії, балкони, тераси, веранди споруджують обов'язково з урахуванням складу сім'ї. Двір із зеленими насадженнями зберігає ранкову прохолоду, а через отвори, які виходять у нього, до приміщення надходить зволожене і чисте повітря.
Великі міста у спекотних країнах також забудовують переважно багатоквартирними багатоповерховими будинками, а населені пункти сільського типу — одноповерховими будинками або котеджами. У разі розселення мешканців у багатоповерхових будинках значну територію відводять для зелених насаджень і спортивних споруд. У багатоквартирних житлових будинках легше забезпечити максимальний благоустрій квартир — центральне водопостачання, вентиляцію, централізоване видалення сміття тощо.
Специфіка багатоповерхових будинків у теплих країнах полягає в поширенні галерейного типу будинків, у яких галерея, що з'єднує квартири, має вигляд відкритого балкону. Відкриті сходи заглиблюють у корпус або прибу-довують окремо. Це надає композиції просторового характеру.
У тропічних країнах важливого значення надають максимальному захисту будинків від перегрівання, добрій природній вентиляції та захисту від сильних вітрів і злив. Істотну роль відіграє орієнтація будинків. Оптимальною орієнтацією корпусу є така, коли поверхні стін зазнають мінімального сонячного опромінення.
Вибір місця для спорудження окремих будинків залежить від проекту планування району і генерального плану міста.
У тропіках, особливо вологих, великого поширення набули 2-поверхові котеджі для однієї сім'ї. Верхній поверх у них добре вентилюється. Біля кожного такого котеджу є зелена ділянка. Для сухих тропіків характерні будинки з плоским дахом, огородженим дерев'яною решіткою. Плоскі дахи використовують для спання в нічний час. У тропічних країнах немає потреби будувати вестибюлі і коридори. Двері кімнати відчиняються просто на веранду. Кухню ізолюють від житлових кімнат, щоб уникнути перегрівання і неприємних запахів. У садибах кухні споруджують на подвір'ї.
Потребу захисту від сонячної радіації зумовлює доцільність розташування в котеджах приміщень денного перебування на 1-му поверсі, захищаючи їх верандами, а спалень — на плоскому даху, лоджіях або балконах 2-го поверху.
Великого значення для збереження здоров'я людини в умовах спекотного клімату набуває санітарне утримання житла, яке має захищати людину не тільки від несприятливих метеорологічних чинників навколишнього середовища, а й від комарів, кліщів, москітів та інших комах.