Гігієну лікарні викладено на прикладі основного медичного закладу, яким є лікарня загального типу. У склад лікарні загального типу входить:
1) приймальне відділення;
2) стаціонар, у структурі якого передбачено відділення терапевтичного і хірургічного профілів, а також акушерсько-гінекологічне, дитяче, інфекційне, відділення анестезіології-реанімації, переливання крові з банком крові та кровозамінників, радіологічне тощо;
3) поліклініка;
4) лікувально-діагностичні підрозділи: відділення функціональної діагностики, рентгенодіагностики, фізіотерапевтичне, реабілітації та лікувальної фізкультури;
5) патологоанатомічне відділення з моргом;
6) допоміжні служби: харчоблок, пральня з дезкамерою, центральний стерилізаційний відділ, майстерні з ремонту медичної техніки, гараж, овочесховище тощо;
7) адміністративно-господарська частина: канцелярія, медичний архів, бібліотека тощо.
Розміщення усіх зазначених вище підрозділів у лікарняних будівлях залежить від архітектурно-композиційної структури лікарні, яку ще називають системою лікарняного будівництва.
За децентралізованої системи будівництва лікарняний заклад складається з низки окремих порівняно невеликих приміщень, де розташовані різноманітні за профілем лікувальні відділення. До 30-х років XX ст. більшість лікарень споруджували за цією системою.
За централізованої системи лікарня розміщена в одному багатоповерховому будинку.
Кожна з названих систем лікарняного будівництва має переваги і недоліки. Так, децентралізована лікарня має добру ізоляцію відділень одне від одного і від поліклініки, що сприяє спокою і запобігає госпітальній інфекції. У зв'язку з малою кількістю поверхів у будинках хворим легше перебувати на свіжому повітрі.
Централізована система будівництва дешевша, у ній виключається дублювання приміщень і сучасного дорогого устаткування в кожному корпусі, скорочуються шляхи пересування хворих і персоналу від палат до діагностичних і фізіотерапевтичних кабінетів, спрощується і прискорюється постачання готової їжі з кухні в палати. За цієї системи полегшується обладнання й експлуатація сучасної санітарної техніки (центральне опалення, штучна вентиляція, кондиціювання повітря), малої механізації, централізованого вакуумного пиловидалення, централізованого надходження медичних газів: оксидів азоту, кисню. У холодну пору року хворі та персонал можуть зовсім не виходити з будинку.
Однак у цьому разі стає важче ізолювати деякі групи хворих, організовувати і здійснювати лікувально-охоронний і санітарний режим, користуватися лікарняним садом.
Змішана система лікарняного будівництва дає змогу використати позитивні боки децентралізованої та централізованої лікарень і звести до мінімуму їхні недоліки.
При змішаній системі забудови у головному корпусі лікарні розташовуються спеціалізовані неінфекційні відділення, лабораторія, лікувально-діагностичні відділи. Крім головного корпусу, споруджують кілька менших будинків, у яких розміщують поліклінічне, інфекційне, пологове, дитяче та радіологічне відділення. В окремих корпусах розміщені також патологоанатомічний відділ та допоміжні служби. Цю систему лікарняного будівництва колись широко застосовували. Нині частіше застосовують централізовано-блочну систему, коли лікарня складається з кількох корпусів (терапевтичний, хірургічний тощо), зблокованих в одне ціле (мал. 64). За допомогою переходів (підземних, наземних або на рівні 2-го поверху) на каталках перевозять хворих, пересувну лікувально-діагностичну апаратуру і різноманітні вантажі. У цьому разі ліпше використати елементи централізованої системи будівництва. Вона має багато додаткових переваг у північних районах Європи.
Централізовано-блочна система дає змогу об'єднати функціонально однорідні підрозділи. Наприклад, створення одного операційного комплексу із 6—8 (і більше) операційних, централізованої стерилізаційної, одного рентгенодіагностичного відділення тощо.
Нині за централізовано-блочної системи будівництва і обмеженої площі земельної ділянки в західних країнах часто будують 2—3 підземні поверхи, в яких розміщують частину господарських служб, центральний стерилізаційний відділ, операційний комплекс лікарні, бомбо- і газосховище тощо. Як доведено досвідом, кондиціювання повітря, раціональне опалення та освітлення у всіх цих об'єктах створюють нормальні і стабільні умови праці.
У нас функціонують лікарні всіх систем лікарняного будівництва, побудовані в різні часи, навіть у позаминулому столітті. Багато з них були добудовані і перебудовані, інколи нераціонально, у зв'язку з браком засобів або знань. Оскільки медицина, технологія лікарської справи, санітарна техніка, а також соціально-економічні умови та місцева демографічна ситуація дедалі більше розвиваються, змінюються, процес перебудови і добудови лікарняних приміщень є постійним.
Тому сучасний лікар зобов'язаний знати основи гігієни лікарень не лише, щоб їх правильно експлуатувати, а й для співучасті у складанні проектного завдання на розширення (добудову) або реконструкцію (перебудову) лікарні, в якій працює, для вмілої оцінки проекту і своєчасного внесення своїх творчих пропозицій для його поліпшення.