Серед великої кількості хімічних речовин багато є токсичних сполук, а тому виокремлюють промислові отрути. Вони можуть потрапляти в повітря робочої зони у вигляді аерозолів, газів і за певних умов, зокрема в разі по-рушення гігієнічних правил на виробництві, можуть проникати в організм людини.
Промислові отрути — це речовини, які, проникаючи в невеликих кількостях у процесі професійної діяльності в організм робітників, спричинюють перехідні або стійкі патологічні зміни. Промислові отрути є в металургійному виробництві, видобувній, металообробній та хімічній промисловості, виробництві пластмас і синтетичних смол, а також у сільському господарстві. Ось чому неабиякого значення нині надають розвитку промислової токсикології, що вивчає вплив на організм хімічних речовин з метою розроблення оздоровчих заходів і створення безпечних умов праці на виробництві. Важливим завданням сучасної промислової токсикології є гігієнічне нормування рівня промислових отрут у повітрі робочої зони і на шкірі, а також гігієнічна стандартизація промислової сировини й продуктів. Одним із найпоширеніших видів оцінки промислових отрут є токсикологічна експертиза. До проблем промислової токсикології належать, зокрема, визначення основ біологічної активності хімічних речовин, виявлення чутливості до отрут, механізму їхньої дії, причин і наслідків токсичного впливу хімічних речовин, розроблення критеріїв шкідливості отрут.
Усі хімічні речовини, що застосовуються в промисловості, класифікують за характером впливу на організм. Вони можуть спричинювати загальну токсичну дію, подразнювальну, сенсибілізувальну, канцерогенну, мутагенну, можуть впливати на репродуктивну функцію. Існує також поділ отрут за шляхом проникнення в організм — через дихальні шляхи, травну систему, шкіру, через слизові оболонки очей; за ступенем токсичності — надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні і малотоксичні; за ступенем впливу на організм — надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірно небезпечні і малонебезпечні; за хімічними класами сполук — органічні, неорганічні, елементоорганічні та ін. Основні показники хімічних сполук за ступенем їхньої токсичності і небезпечності наведено в табл. 49.
Потрапляння отрут у легені є найнебезпечнішим, оскільки через легені отрути надходять у кров. Унаслідок різниці парціального тиску газів або парів у альвеолярному повітрі та крові вони: концентруються там до рівня цього тиску. Внаслідок вдихання газів, які в організмі швидко вступають у реакцію, насичення не настає, а небезпека гострого отруєння тим значніша, чим довше перебуває людина в забрудненій атмосфері. Певне значення має ступінь розчинення отрут у воді.
Рідше отрути проникають в організм через травний канал. Вони потрапляють у ротову порожнину із забруднених рук. Всмоктування отрут відбувається в ротовій порожнині, далі в шлунку і тонкій кишці.
Через шкіру можуть проникати, головним чином, речовини, які добре розчиняються в жирах і ліпідах. Під час роботи в умовах високої температури повітря кровообіг у шкірі значно посилюється і збільшується небезпека отруєння.
Отрути, що потрапляють в організм і зумовлюють у ньому патологічні зміни, самі також зазнають різних хімічних перетворень, які здебільш зводяться до процесів окислення, гідролітичного розщеплення і дезамінування. Продукти, що утворилися внаслідок цих процесів, найчастіше є менш токсичними і в організмі частково знешкоджуються. Інколи отрути втрачають токсичність унаслідок процесів відновлення.
Отрути надходять в організм через рецептори цитоплазматичних мембран. Рецепторами є найчастіше ферменти, амінокислоти, нуклеїнові кислоти, пуринові і піримідинові нуклеотиди та вітаміни, медіатори, гормони, різні найбільш реакційно здатні функціональні групи. Однак хімічні речовини не справляють специфічної дії на рецептори, а взаємодіють із цілою клітиною організму. Порушуючи обмін речовин в організмі, хімічні речовини спричинюють функціональні та органічні ураження різних органів і систем з утворенням відповідних клінічних синдромів. У знешкодженні хімічних речовин в організмі головну роль відіграє печінка, яка здатна затримувати різні отрути.
Ступінь вираження усіх змін в організмі залежить від концентрації токсичної речовини, часу її дії і періоду елімінації отрути з організму. Має значення також вік працівника. Деякі отрути токсичніші для молодих осіб, інші для старших, і це пов'язано також із тим, що активність ферментних систем є різною у різних осіб. Тяжка фізична праця прискорює надходження отрут в організм.
Виділення отрут з організму відбувається через легені, нирки, травний канал і шкіру. Розчинні в жирах хімічні речовини виводяться через сальні залози. Деякі речовини виводяться через потові залози, а також через молочні залози з молоком.
Багато хімічних речовин здатні нагромаджуватися в організмі і тривалий час діяти на нього. Це явище носить назву кумуляції. Існує матеріальна кумуляція, коли хімічні речовини, які потрапляють в організм, накопичуються й тісно зв'язуються з тканинами, і функціональна кумуляція, коли речовини не спричинюють незворотних змін у тканинах. Коефіцієнтом кумуляції, який є кількісним показником кумулятивного процесу, називають відношення су¬марної дози речовини, що дає певний ефект у разі почастинного введення, до величини дози, що дає такий самий ефект у разі одноразового введення.
Вплив різних отрут на організм надзвичайно різноманітний і залежить від багатьох чинників. Основними серед них є структура отрут, їхній фізичний сгак, розчинність у рідинах організму. Для групи вуглеводнів, крім ароматичних, встановлено, що сила наркотичної дії наростає зі збільшенням числа атомів вуглецю в молекулі, а з посиленням наркотичного ефекту наростає і гемолітична дія речовин. Наркотична дія ослаблюється з розгалуженням ланцюга вуглецевих атомів. Замикання ланцюга вуглецевих атомів посилює дію речовин. Дія речовин посилюється після введення в молекулу вуглеводню галоїдів. Різко змінює характер дії хімічної речовини введення до її складу нітро- й аміногруп. Головним чинником, що визначає вплив отрути на організм, є її концентрація, або доза. Що більша концентрація отрути в повітрі робочого приміщення, то сильніша дія на організм речовин. Розрізняють порогові концентрації, які спричинюють початкові ознаки впливу отрут на організм. Існують порогові концентрації для гострого і хронічного отруєння. їх встановлюють у разі одноразового або тривалого надходження отрут в організм, найчастіше на підставі реакції найчутливішої до отрут нервової системи, зокрема, змін безумовної та умовної рефлекторної діяльності. Чутливим тестом є також імунологічна реактивність. У токсикологічних експериментах прийнято ще мінімальні абсолютно смертельні (летальні) концентрації, тобто дози, які спричинюють 100% смерть експериментальних тварин (ЛД100), середні смертельні концентрації, які спричинюють смерть 50% експерименальних тварин (ЛД50), і мінімальні смертельні концентрації, що призводять до смерті окремих експериментальних тварин. Визначення величин порогових концентрацій потрібне для встановлення ГПК хімічних речовин. Після встановлення ГПК в експериментальних умовах для завершального нормування хімічних речовин проводять перевірку шляхом тривалого спостереження за станом здоров'я людей, які працюють в умовах, коли концентрація отрути не перевищує ГПК.
Істотну роль відіграє тривалість дії отрути. Що вона триваліша, то вищий її токсичний ефект.
Ступінь дії отрути на організм багато в чому залежить від умов праці. Зокрема, висока температура в робочому приміщенні посилює випаровування багатьох отрут, а відтак і їхній токсичний ефект. Під час виконання тяжкої праці також створюються сприятливі умови для проникнення отрут у дихальні шляхи.
Нерідко отрути діють на організм працівника не ізольовано, а в комбінації з іншими, і це, як правило, посилює токсичний ефект кожної з них. Вплив на організм відразу двох або кількох отрут, який призводить до комбінованої їхньої дії, може зумовити антагоністичний ефект, коли одна речовина ослаблює дію іншої. В умовах виробництва найчастіше зустрічається сумарна, або адитивна, дія отрут. У таких випадках сума відношень знайдених концентрацій до їх ГПК не повинна перевищувати 1.
Тяжкість отруєнь залежить також від індивідуальних особливостей організму і витривалості стосовно отрут, що зумовлюється станом ЦНС. Бувають також явища сенсибілізації працівників до отрут, що робить неможливою подальшу їхню працю в таких умовах. Промислові отрути можуть спричинювати алергійні реакції, зокрема, дерматит, бронхіальну астму, кропивницю, сироваткову хворобу тощо.
Існує таке поняття, як звикання до отрут. Це зниження чутливості до них унаслідок систематичного потрапляння отрут в організм. В умовах виробництва такі явища слід вважати певною формою хронічного отруєння. Вплив промислових отрут на організм різноманітний, але при багатьох отруєннях спостерігається переважне ураження певних органів і систем. Така елективна дія зумовлена фізико-хімічними властивостями отрут, різницею в структурі тканин тощо.
Перебіг отруєнь може бути різним. Деякі отрути діють відразу після надходження в організм, дія інших виявляється після латентного періоду, тривалість якого залежить від діючої концентрації речовини.
Отрути можуть зумовлювати гострі, підгострі та хронічні отруєння. Гострі професійні отруєння виникають дуже швидко внаслідок вдихання великих концентрацій парів або газів промислових отрут. Хронічні отруєння виникають унаслідок поступового нагромадження в організмі отрути або сумування змін в організмі, спричинених впливом отрути.
Промислові отрути можуть справляти також загальну неспецифічну дію, яка полягає у зниженні загального неспецифічного опору організму. Вони також можуть ускладнювати перебіг різних захворювань.
Висока температура повітря сприяє збільшенню об'єму легеневої вентиляції та швидкості кровообігу, а тому посилює сорбцію парів і газів через легені. За таких умов ознаки отруєння з'являються швидше. Внаслідок збільшення кровотоку в шкірі в умовах високої температури повітря отрути, які розчиняються в жирах, проникають через шкіру в організм значно швидше. Коли порушується тепловіддача організму із затримкою тепла в ньому, перебіг отруєння значно ускладнюється. Крім того, висока температура впливає на летючість газів, швидкість випаровування тощо. Несприятливий вплив промислових отрут на організм значно поглиблюється під час виконання фізичної праці внаслідок збільшення швидкості сорбції парів і газів отрут через легені. Це особливо небезпечно в умовах гіпоксемії або аноксемії, коли значно знижується рівень кисню.
Отрути можуть вибірково ушкоджувати міокард і судини, і тоді розвиваються дисметаболічні, дисгемічні й нейродистрофічні зміни. Якщо ж відбувається вторинне втягнення у процес серцево-судинної системи, спостерігають компенсаторно-пристосувальні порушення в її діяльності. Вони виникають у відповідь на загальну недостатність і гіпоксію різного генезу. Однак на якомусь етапі адаптативно-компенсаторний характер порушень у діяльності серцево-судинної системи зменшується, і тоді виникають клініко-фізіологічні ознаки розвитку різних синдромів недостатності загального та регіонального кровообіїу.