Кип'ятіння є простим і найнадійнішим методом знезаражування води.
Вегетативні форми патогенних мікроорганізмів гинуть після 20—40-секундного нагрівання за температури 80°С, і тому в момент закипання вода вже фактично знезаражена, а після 5-хвилинного кип'ятіння є повна гарантія її безпечності навіть у разі сильного забруднення завислими речовинами, бактеріями, вірусами та іншими збудниками хвороб.
Завдяки 30-хвилинному кип'ятінню гине більшість спорових форм мікробів, тобто досягається стерилізація води. Зокрема, знешкоджуються спори сибірки, яйця і личинки гельмінтів, руйнується ботулінічний токсин, гинуть яйця і цисти всіх видів протозойних.
До чинників, які обмежують можливість широкого використання кип'ятіння як методу знезаражування води, належать такі: неможливість використання кип'ятіння для знезаражування великих об'ємів води на водогонах, погіршення смаку води через випаровування газів, необхідність охолодження води і швидкий розвиток мікроорганізмів у перевареній воді в разі її вторинного забруднення.
У разі користування водою, яку не знезаражували централізовано, кип'ятіння часто застосовують у побуті, лікарнях, школах, дитячих закладах, на виробництвах, залізничних станціях тощо.
Користуючись перевареною водою для пиття, потрібно старанно мити бачки для води перед їхнім заповнюванням, а також щодня міняти воду, враховуючи можливість швидкого розвитку мікроорганізмів у перевареній воді.
Воду, забруднену цистами Ent. histolytica, слід переварювати. У тому разі, коли потрібна велика кількість води і кип'ятіння є нереальним, використовують такі методи оброблення:
1) коагуляція води сульфатом алюмінію (додають 100 — 150 мг/л коагулянту);
2) відстоювання води протягом 1 год;
3) фільтрація через піщаний фільтр;
4) хлорування протягом ЗО хв при залишковому хлорі 1 мг/л.