Основним нормативним документом, який регламентує рівень дії іонізуючих випромінювань в Україні, є "Норми радіаційної безпеки України" — НРБ-97. У них вміщено низку нормативів, що забезпечують радіаційну безпеку людей, які працюють із різноманітними джерелами іонізуючих випромінювань, осіб, які мешкають або працюють в умовах можливого впливу іонізуючих випромінювань або радіонуклідів. Описуються також гранично припустимі рівні радіоактивності основних об'єктів навколишнього середовища з метою запобігання усім видам радіаційних уражень. У табл. 65 наведено головні дозові нормативи.
Із табл. 65 видно, що нормування проводиться за різними принципами для трьох категорій людей.
У табл. 66 наведено дози опромінення згідно з "Нормами радіаційної безпеки України", прийнятими 1997 р.
У категорію А входять лише люди, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючої радіації. Для них встановлюється ГПД за календарний рік. Якщо опромінення не перевищує ГПД, то навіть протягом 50 років праці воно не спричинить у стані здоров'я людини несприятливих змін. ГПД для категорії А при опроміненні 1-ї групи органів становить 5 Бер/рік, при опроміненні 2-ї групи — 15 і 3-ї групи — ЗО Бер/рік.
У категорію Б входить обмежена частина населення, яка не працює безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання, але за умови проживання або розміщення своїх робочих місць (біля джерел радіації або поблизу їх) може зазнавати дії випромінювань від джерел, які застосовуються у виробництвах (установах), або які надходять у навколишнє середовище з відходами чи викидами в атмосферу.
Для категорії Б встановлюють суворіші нормативи, ніж для контингенту А, оскільки в неї входить все без винятку населення: діти, вагітні і хворі, які є більш радіочутливими, ніж особи, допущені до праці в умовах іонізуючого випромінювання. Для них визначається гранична доза (ГД), яка навіть у разі дії протягом 70 років не може зумовлювати несприятливі зміни у стані їхнього здоров'я. ГД не повинна перевищуватися у санітарно-захисній зоні, яка оточує підприємства і установи, що застосовують іонізуючі випромінювання та радіоактивні речовини, а також у зоні навколо місць знезаражування і захоронения радіоактивних відходів (див. табл. 65).
До категорії В належить усе населення області, краю, республіки за будь-яких надзвичайних обставин (аварії на атомних електростанціях, аварії чи незадовільна робота агрегатів, що очищають атмосферні викиди або стічні води тощо). Визначаються нормативи, які захищають населення від віддалених наслідків (ракових пухлин, лейкемії, генетичних порушень тощо).
Нормами радіаційної безпеки регламентуються і припустимі рівні (Кі/л) вмісту окремих радіонуклідів у повітрі та воді, а також припустиме їхнє надходження через органи дихання і травлення (табл. 67).
