close
Умови праці тваринників залежать від типу тваринницьких ферм, способу утримання тварин і застосування у зв'язку з цим різних технологічних операцій. Загальними особливостями умов праці тваринників є забруднення повітряного середовища приміщень від гною, догляд за тваринами, доїння та випас тварин, годування і заготівля кормів. Тварин зазвичай тримають у спеціально облаштованих для цього приміщеннях. На механізованих фермах прибирають приміщення та роздають корм за допомогою різних транспортерів. Широко використовують також машинне доїння. На вівцефермах є вівчарні, тепляж з відділенням для окоту і пункт стрижки.

На механізованих фермах обслуговування великої рогатої худоби потребує різноманітних трудових операцій зі значним фізичним навантаженням персоналу.

На фермах найважливішою є професія доярки, у трудовий процес якої входить доїння, годування та напування тварин, чищення стійла, годівниць, миття молочного посуду.
 
До важких робіт у тваринництві належать прибирання подвір'я, вивезення гною, підвезення кормів, випас тварин. На вівцефермах важкими процесами є годівля та напування тварин. Наповнюють годівниці та чистять їх зазвичай уручну. Нелегко також стригти і доїти овець.

Тваринники зазнають дії несприятливих чинників, які можуть спричинитися до різних захворювань. У професійній патології тваринників трапляються хвороби, які передаються людині від тварин, зокрема, бруцельоз, сибірка, туляремія, а також деякі гельмінтози. Значне місце посідають хвороби верхніх дихальних шляхів. Це переважно запалення слизової оболонки носа та носової частини горла, пов'язані з комбінованою дією аміаку й сірководню. У тваринників спостерігають високий рівень шкірних захворювань, головним чином фурункульози, внаслідок недостатнього дотримання гігієнічних вимог під час догляду за тваринами. У структурі захворюваності тваринників є хвороби серцево-судинної системи, органів травлення, алергійні, хвороби периферійної нервової системи та опорно-рухового апарату.

У разі пасовищного утримання тварин тваринники можуть зазнавати впливу несприятливих метеорологічних чинників, особливо дії високої температури повітря та інтенсивної сонячної радіації. Повітряне середовище корівників, свинарників, вівчарень тощо інтенсивно забруднюється сірководнем, вуглецю діоксидом й аміаком, пилом, продуктами гниття. Доїння тварин потребує значного напруження м'язів кистей, передпліч, спини та інших груп, що може призвести до розвитку таких професійних захворювань, як нейроміозит, ангіоневроз, тендовагініт. Доярки, чабани та інші тваринники можуть захворіти на грибкові хвороби — актиномікоз, споротрихоз та інфекційні — ящур, бруцельоз, сибірку, туляремію, вівчарну віспу, свинячу бешиху, а також на глистяні захворювання — аскаридоз та ін. Сибірка може бути у фермерів, які забивають хворих тварин. Ящур уражує переважно велику рогату худобу.

Основними профілактичними заходами, спрямованими на запобігання захворюванням у тваринників, слід вважати радикальне оздоровлення умов праці. Це досягається шляхом раціонального облаштування тваринницьких приміщень і механізації всього комплексу виробничих операцій. Удосконалення механізації та автоматизації виробничих процесів, зокрема застосування машин для різання, подрібнення, теплового оброблення і транспортування кормів, значно полегшує роботу тваринникам. Важливе значення в оздоровленні умов праці тваринників має раціональний режим праці та відпочинку, а також дотримання правил особистої гігієни. Слід створити тваринникам умови для миття рук, а після роботи — прийняття душу, заміни білизни.

Потрібно також дотримувати гігієнічних вимог до обладнання й утримання тварин. Правила професійної гігієни, розроблені для працівників сільського господарства, відіграють велику роль в оздоровленні тваринників, оскільки вони включають усі види заходів щодо поліпшення здоров'я, профілактики, лікування та реабілітації.

Системний контроль за використанням захисного устаткування й одягу, за проведенням профілактичних заходів, а також медичних оглядів працівників, підтримка рівня особистої і виробничої гігієни та організація санітарної просвіти значною мірою сприятимуть поліпшенню праці тваринників і стануть надійним засобом профілактики захворювань.