Виконання усіх вимог, які ставляться до обладнання, планування і санітарно-технічного устаткування лікарень, є чинником для створення найсприятливіших гігієнічних умов у лікарні. Крім того, гігієнічні умови в лікарні залежать від режиму та розпорядку дня хворих, санітарного режиму й утримання приміщень, дотримання персоналом та хворими правил особистої гігієни.
Гігієнічний режим хворого. Гігієнічний режим, або особиста гігієна хворого, — це науково обґрунтована система правил, які регулюють його спосіб життя і поведінку з метою найефективнішого лікування і швидкого відновлення здоров'я та працездатності.
Індивідуальний режим, який визначає спосіб життя кожного хворого, встановлюється у межах загальнолікарняного режиму, але з урахуванням індивідуальних можливостей хворого. Лікарня є школою особистої гігієни для хворого, а виховання у нього гігієнічних навиків сприяє закріпленню результатів лікування після виписування з лікарні.
В основі лікарняного режиму лежить суворий розпорядок дня, обов'язковий як для хворих, так і для персоналу. Розпорядок дня лікарні характеризується суворим чергуванням у часі процесів неспання, сну, лікувальних процедур, приймання їжі, прогулянок тощо. Діяльність у визначеному ритмі, найсприятливішому для організму, має особливе значення для хворих.
Підйом у більшості лікувальних закладів відбувається о 7 год ЗО хв. Після термометрії ранковий туалет: чищення зубів, умивання. Виконання рекомендованих лікарем заходів, спрямованих на загартування, ранкова гімнастика. Загартовувальні процедури та ранкову гімнастику лікар призначає і хворим, які перебувають на постільному режимі. У теплу пору ранкову гімнастику слід проводити на терасі або в саду чи парку, у холодну пору року або в дощову погоду — в попередньо провітреній кімнаті денного перебування хворих. А персонал тим часом прибирає палати. Хворі з легкими формами можуть застелити свої ліжка, привести в порядок приліжкові столики. Після прибирання палати обов'язково провітрюють, а потім виконують лікарські призначення.
Від 8 год 30 хв до 9 год хворі снідають, після сніданку повертаються у свої палати і залишаються там до лікарського обходу. Від 9 год 15 хв починається лікарський обхід. Після обходу хворі отримують призначення. Вільний час до обіду хворі, які лежать, можуть провести на веранді або терасі, куди їх відвозить персонал. Хворі, які ходять, здійснюють прогулянку в лікарняному саду чи парку. Тривалість і дальність прогулянок визначає лікар, який заносить це в історію хвороби, як і дозвіл хворим приймати повітряні або сонячні ванни. Хворі можуть прогулюватися також і в зимову пору. Хворі, які неспроможні ходити на дворі, не повинні лишатися без свіжого повітря і сонячних променів. їх потрібно розміщувати на найближчих до вікон ліжках, палати регулярно провітрювати через відкриті вікна або фрамуги.
Від 13 год 30 хв до 14 год 30 хв — обід, а від 14 год 30 хв до 16 год — післяобідній відпочинок або сон. У цей час повинна бути майже така тиша, як і вночі.
Час після відпочинку або сну також можна провести в саду чи парку. Його рекомендується використовувати як працетерапію тим хворим, яким вона показана. Для працетерапії цілком підходить праця в саду, малювання, ручна праця, праця на свіжому повітрі в затінку, яка не втомлює, підвищує загальний тонус організму і позитивно впливає на кровообіг, травлення, сон. Працетерапія добре впливає на психіку хворого. Усвідомлення того, що йому вже дозволяється працювати, сприяє активності, з'являється впевненість у відновленні здоров'я та сил, що, звичайно, пришвидшує одужання. У цей час виконують вечірні призначення і вимірюють температуру тіла.
Від 18 год до 19 год — вечеря. Після неї хворі, які не отримують призначень, можуть читати, фати у шахи, слухати радіо, дивитися телевізійні передачі. О 21 год хворі п'ють чай. Потім вони роблять вечірню прогулянку у лікарняному саду і особистий туалет (чистять зуби, миють ноги тощо).
О 22 год — нічний сон. Світло вимикається, в окремих місцях залишається чергове світло. Перебування хворих у коридорі в цей час не дозволяється. Персонал вживає всіх заходів, щоб у відділенні була повна тиша.
Санітарний режим і профілактика госпітальної інфекції. Чистота є необхідним елементом гігієнічного режиму лікарні. Вона викликає у хворого довіру до персоналу лікарні, створює добре враження про установу, сприяє поліпшенню настрою.
Значення чистоти в лікарні у здійсненні лікувального процесу і профілактики внутрішньолікарняних інфекцій можна проілюструвати такими прикладами. Недостатньо чисте утримання хірургічного відділення та операційного блоку, збільшуючи запилення і обсіменіння повітря, негативно впливає на створення стерильних умов, потрібних для проведення операцій та для зберігання стерильного матеріалу й інструментів. Незадовільне утримання підлоги, меблів у палатах та інших місцях перебування хворих, скупчення пилу за шафами і радіаторами опалення веде до забруднення повітря леткими продуктами розкладання органічного пилу і створює пряму загрозу виникнення інфекцій, у передачі яких важливу роль відіграє пил. Джерелом кишкових інфекцій є брудна вбиральня, ванна, погано вимите підкладне судно, мухи, комахи, паразити.
До найважливіших елементів санітарного режиму належать і ті, що спрямовані на збереження чистоти повітря у лікарняних приміщеннях. Серед них чільне місце посідає обмін повітря у приміщеннях і боротьба з пилом. Бактеріальне обсіменіння повітря у погано провітрюваних палатах протягом дня збільшується. У кожній лікарні повинен бути встановлений повітряний режим, якого чітко потрібно дотримувати: провітрювати палати і коридори у холодний і перехідний періоди року.
Прибирають усі приміщення лікарняного відділення щоденно. Палати, коридори, кабінети прибирають уранці після підйому хворих. Після ранкового туалету хворих, перестеляння ліжок і приведення в порядок приліжкових столиків проводять вологе прибирання приміщень.
Прибирання треба повторювати протягом дня в міру потреби для забезпечення постійної чистоти приміщень. їдальні і буфетні прибирають після кожного приймання їжі.
Перед сном обов'язково провітрюють палати. У холодну пору вночі кілька разів провітрюють коридори. Підлоги приміщень, у яких хворий найбільш ризикує заразитися (операційні, перев'язочні, реанімаційні та післяопераційні палати), щоденно наприкінці дня знезаражуються 1% розчином хлораміну.
Пил найліпше збирає пилосос. Недоліком переносних пилососів є шум, який вони створюють. Цього недоліку не має центральна пилососна (вакуум¬на) станція, що нею обладнують лікарню ще під час її будівництва.
Дезінфекція. У лікарні застосовують фізичні та хімічні методи дезінфекції. Стерилізацію проводять в автоклаві під тиском за температури 121 °С — 15 хв, 125 °С — 10 хв, у сухожаровій печі за температури 160 °С — 45 хв, 170 °С — 18 хв. Для стерилізації термостійких предметів застосовують пари етиленоксиду за температури 55 °С. Пастеризацію проводять в автоклавах за температури 73 °С — 15 хв або в пастеризаторах за температури 70...75 °С — 10 хв.
Дезінфекцію білизни (від стафілокока та кишкової палички) проводять шляхом її нагрівання до 75 °С протягом 5 хв. Речі хворих на гепатит В надійно знезаражують за температури 93...95 °С протягом 10 хв, кип'ятінням — протягом 5 хв. Інвентар для прибирання після ретельного миття знезаражують за температури 65...70 °С протягом 10 хв. Машину для миття посуду добре миють з додаванням детергенту за температури води 66 °С, ополіскують чистою водою і дезінфікують протягом 2 хв за температури 82 °С і вище.
Із хімічних реагентів для дезінфекції у лікарнях різних країн використовують галогени, фенолові препарати (карболку тощо), альдегіди (формальдегід). У нас використовують переважно галогени, які є сильними дезінфекційними речовинами: хлорне вапно, кальцію і натрію гіпохлорит, різні хлораміни. Хлораміни діють слабше і повільніше, ніж гіпохлорити. Ефективність цих препаратів зростає з підвищенням концентрації дезінфектанту, температури) тривалості дії та ступеня чистоти предметів і поверхонь. У практичній діяльності найчастішою помилкою є погана концентрація галогену.
Дезінфекцію приміщень та предметів догляду проводять таким чином. В інфекційних відділеннях під час щоденного прибирання поверхні, які можуть бути інфікованими (дверні ручки, підлога, ліжка тощо), протирають ганчірками, змоченими в розчині хлораміну або іншого дезінфекційного засобу.
Посуд хворих після миття знезаражують шляхом кип'ятіння у 2% розчині натрію гідрокарбонату протягом 5 —10 хв або занурювання у 0,2% освітлений розчин хлорного вапна (0,5% хлораміну) на 30—40 хв з подальшим ополіскуванням проточною водою. В інфекційному відділенні тривалість дезінфекції посуду хлорним вапном повинна бути не меншою ніж 1 год. Унітази, пісуари, ванни, умивальники ретельно очищують від бруду за допомогою мийних засобів (нафти, кислоти), після чого миють гарячою водою. Ванни після кожного хворого миють теплою водою з мийним засобом і потім добре ополіскують гарячою водою. Дерев'яні або пластмасові круги унітазів миють 5% розчином хлорного вапна. Підкладні судна миють і дезінфікують після кожного використання. Дезінфекцію проводять за допомогою пари у спеціальному апараті або шляхом занурення в 0,2% розчин хлорного вапна (0,5% розчин хлораміну) на 40—60 хв.
Потрібно скрізь запроваджувати апарати для промивання і термічної стерилізації підкладних суден і сечоприймачів. Процедура знезаражування в таких апаратах предметів догляду за тяжкохворими триває 10—12 хв. Предмети догляду (підкладні круги, грілки тощо) протирають ганчіркою, змоченою в 5% розчині хлораміну.
Іграшки знезаражують, занурюючи їх у 3% розчин хлораміну або за допомогою щітки, змоченої в ньому. Можна застосовувати і опромінення УФ-лампами (протягом 15 хв на відстані не більшій ніж 30 см від лампи).
Білити приміщення в лікарнях бажано не рідше одного разу на рік.
Госпітальний гігієніст складає список устаткування, інвентарю, засобів для миття, чищення, дезінфекції та інших хімічних препаратів, потрібних для ефективного і безпечного (для персоналу та хворих) проведення гігієнічних і протиепідемічних заходів, навчає персонал, як правильно застосовувати ці засоби, складає інструкції для персоналу і "пам'ятки" для хворих, адаптовані до конкретної лікарні, зокрема, для запобігання інфекціям, особливо небезпечним у даних умовах.
Випадки внутрішньолікарняного захворювання на СНІД (унаслідок переливання ВІЛ-інфікованої крові або користування шприцами та голками, забрудненими кров'ю хворих на СНІД тощо) сигналізують про те, що протиепідемічну пильність персоналу лікарні слід постійно підтримувати. Нові наукові дані свідчать про наявність (і, можливо, появу) декількох видів вірусу СНІДу, які мають різноманітні властивості. У краплі крові хворих на СНІД або ВІЛ-інфікованих можуть бути мільярди вірусів. Тому в лікарні джерелом інфікування може стати будь-яке хірургічне втручання, пологи, маніпуляції в ротовій порожнині людини, в якої кровоточать ясна (пародонтоз, гіповітаміноз тощо), а звідси медичні інструменти, забруднені шприци, голки, матеріал для перев'язок, виділення, що містять домішки крові, слина, чужа зубна щітка або рушник, а може, й склянка, чашка, ложка.
Госпітальний гігієніст не допускає придбання та використання устаткування і засобів, здатних завдати шкоди здоров'ю хворих і персоналу, а також пожежо- і вибухонебезпечних. У лікарні є багато електроапаратури, гази, рідини і тверді речовини, які загоряються. Зокрема, велике значення має вибір найбезпечніших пластмас та інших полімерів для будівництва (будівельні матеріали), лікарняних меблів, м'якого устаткування та іншої мети. Відомі випадки пожеж у лікарнях, коли хворі гинули не від вогню та опіків, а від суміші токсичних газів, які утворюються в процесі горіння деяких пластмас і які містять не лише вуглецю оксид, а й ціаніди. Дозволяється використання матеріалів, які лише слабко або зовсім не займаються, не утворюють під час горіння токсичних газів, не нагромаджують багато статичної електрики і не виділяють у повітря шкідливих для здоров'я речовин (хімічних чи радіоактивних). Під час спорудження багатоповерхових лікарняних будівель потрібно передбачати зовнішні пожежні драбини і не менше двох сходових шахт та ліфтів на кожному поверсі.
Щодня проводять перевірку будинку і дотримання протипожежних правил персоналом та хворими, зокрема, під час куріння, використання електроапаратури тощо.
Гігієна медичного персоналу. Медичний персонал повинен бути зразком для хворих щодо дотримання правил особистої гігієни.
Крім того, дотримання правил особистої гігієни та правил асептики персоналом має велике значення для профілактики внутрішньолікарняних інфекцій як серед медичних працівників, так і серед хворих.
Кожний, хто поступає на роботу в лікарню, обов'язково повинен проходити медичний огляд. Пізніше працівники харчового блоку і молодший персонал, який безпосередньо обслуговує хворих, повинні щомісяця проходити медичний огляд, а один раз на півроку — обстежуватися на бацилоносійство. Працівник, який захворів на заразне захворювання, до праці не допускається.
Прийшовши на роботу, медичний працівник повинен зняти в гардеробі верхній одяг, ретельно вимити руки з милом, після чого надягнути призначений для нього спецодяг (халат, шапочку, марлеву пов'язку на рот і ніс тощо). Спецодяг повинен бути бездоганно чистий, випрасуваний, відповідного розміру. Персонал інфекційного та інших відділень перед приходом на роботу 1 повертаючись з роботи повинен проходити через санітарний пропускник. Щоразу після брудної роботи персонал має ретельно мити руки гарячою водою з щіткою та милом, а після обслуговування інфекційних хворих до і після проведення різноманітних лікувальних маніпуляцій обробити їх протягом 2 хв дезінфекційним розчином (наприклад, 0,1% розчином "Дезаксону-1", 0,2% освітленим розчином хлорного вапна або хлораміну). Щітки для миття рук повинні бути м'якими і зберігатись у дезінфекційному розчині.
Нігті працівники мають коротко зрізати. Технічний персонал, який прибирає приміщення, не можна допускати до роздавання їжі.
Інструментальний та лабораторний контроль за санітарним станом лікарні. Об'єктивна і вірогідна оцінка санітарного стану лікарні неможлива без систематичного проведення гігієнічних досліджень навколишнього середовища. До найважливіших із них належать: інструментальні дослідження параметрів мікроклімату (температура, вологість і швидкість руху повітря, температура зовнішніх стін); дослідження повітря на бактеріальне обсіменіння, вміст кисню та вуглекислого газу; дослідження інтенсивності шуму; дослідження на стерильність хірургічних інструментів і матеріалу для перев'язок; дослідження змивів з рук персоналу і хворих, з одягу, меблів, предметів ужитку на наявність і ступінь забруднення кишковою паличкою; дослідження питної води тощо. Важливим завданням є контроль бактеріальних фільтрів припливної вентиляції та систем кондиціювання, оскільки вони є добрим депо мікроорганізмів, особливо синьогнійної палички. Крім того, механічна вентиляція і кондиціонери нерідко подають у приміщення повітря з обсіменінням у зв'язку з недоліками конструкції або експлуатації. Тому потрібно систематично контролювати обсіменіння повітря, що подається у приміщення. Особливо важливо проводити контрольні дослідження після заміни забруднених бактеріальних фільтрів. Зазвичай досліджують обсіменіння припливного повітря, а також змиви і відбитки з поверхонь. Усі дані, які характеризують санітарний стан навколишнього середовища у лікарні, записують у спеціальний санітарний журнал. Аналіз результатів цих досліджень допомагає виявити причини недоліків і знайти ефективні заходи для їхнього усунення.