У процесі життєдіяльності людини у неї виробилася здатність постійно утримувати температуру тіла на певному рівні. Ця властивість характерна для гомойотермних тварин і людини, вона робить їх порівняно менш залежними від умов навколишнього середовища. В умовах комфортного мікроклімату, тобто за оптимального поєднання дії фізичних чинників повітряного середовища на організм, фізіологічні механізми терморегуляції не напружені, тому в людини є добре теплове самопочуття. В умовах дискомфортного мікроклімату може настати перегрівання або переохолодження.
Постійність температури у теплокровних організмів і в людини забезпечується шляхом регуляції теплопродукції і тепловіддачі.
Продукція тепла в організмі відбувається завдяки хімічній терморегуляції за рахунок окислення харчових речовин і утворення з них кінцевих продуктів розпаду білків, жирів і вуглеводів. Прихована в них енергія при цьому звільняється і віддається організмові у вигляді тепла. Утворення тепла відбувається, головним чином, у м'язах. Праця сприяє утворенню тепла в 4—5 разів. Теплоутворення відбувається у шлунку, кишках, печінці, нирках та інших органах. Тепло передається від м'язів до шкіри, яка своєю чергою передає його периферійним тканинам, а надлишок тепла віддає навколишньому середовищу. Ось чому надлишок тепла сприяє розширенню судин шкіри і віддачі тепла шляхом конвекції і випромінення, а нестача тепла призводить до звуження периферійних судин і відповідно зниження тепловіддачі. Механізм терморегуляції полягає в тому, що зміни фізичних властивостей повітряного середовища сприймають екстерорецептори та інтерорецептори і по відповідних нейронах надходять у спинний мозок, потім по сниноталамічному пучку досягають зорового горба, а відтак гіпоталамічної ділянки і кори головного мозку. Теплові або холодові збудження у нервових центрах трансформуються у трофічні, судинні, локомоторні та інші рефлекторні акти, які вирівнюють тепловий баланс організму. Подразником для початкової ланки рефлексу, яким є терморецептори шкіри, внутрішніх органів і м'язів, може бути не тільки висока температура повітря, а й вживання гарячої, гострої їжі і рідини, підвищена теплопродукція при фізичних навантаженнях, гарячці або емоційних переживаннях.
Віддача тепла, що характеризує фізичну терморегуляцію, відбувається по-різному: шляхом проведення людина віддає 30% тепла, шляхом випромінення — 45%, внаслідок випаровування води шкірою втрачається 10%, легенями — 12%, при нагріванні вдихуваного повітря, виділенні сечі й екскрементів виділяється 3% тепла.
Найбільш вивчений спільний і одночасний вплив на людину температури повітря, його вологості і руху. В умовах сухого повітря його підвищений рух полегшує випаровування вологи з поверхні шкіри і легенів.
Через підвищення температури і вологості різко погіршуються умови для втрати тепла організмом. Вологе і тепле повітря характеризується ще й поганою теплопровідністю. Віддачу тепла в таких умовах утруднює те, що немає руху повітря. За температури повітря 18 °С і вище в організмі людини починається виділення тепла. З підвищенням температури виділення водяних парів стає дедалі інтенсивнішим і випаровування вологи з поверхні шкіри відстає від виділення нею поту. Якщо повітря вологе, випаровування припиняється, піт не виділяється і це значно погіршує самопочуття. Незначний рух повітря за таких умов спричинює відчуття задишки.
За температури повітря 30 °С і відносній вологості 100% температура тіла у робітників підвищувалася до 40 °С і працювати було неможливо. Навіть за температури 20 °С і насичення повітря водяною парою фізична праця призводить до порушення терморегуляції.
Холодне і вологе повітря призводить до посиленої втрати тепла організмом. Інтенсивний рух повітря різко посилює охолодження.
В організмі людини потовиділення відбувається постійно, навіть за низьких температур повітря, однак його значення збільшується з підвищенням температури (табл. 7).Багато вчених робили спробу визначити ступінь впливу саме комплексу фізичних чинників повітряного середовища на організм. Це сприяло створенню відповідних приладів та методик, що допомагають визначити самопочуття людини в різних умовах навколишнього середовища. До таких приладів належать кататермометри, фригорометри, кульові термометри. Запропоновані також шкали ефективних температур тощо. Знайдено різні коефіцієнти й індекси для визначення фізіологічного стану організму за різних метеорологічних умов. Найбільша кількість інтегральних методів оцінки мікроклімату ґрунтувалися на розрахунку теплового балансу організму. Одним із таких приладів є кататермометр — особливий спиртовий термометр зі шкалою 35—38 °С, розрахований на визначення охолоджувальної здатності комплексу метеорологічних чинників. Під впливом охолоджувальної дії повітря на цей прилад вираховують втрату тепла з його поверхні. Результати таких досліджень дають змогу оцінювати самопочуття людей.
З метою оцінки тепловідчуття при різноманітних комбінаціях температури повітря та його вологості було проведено численні обстеження осіб, які переходили з однієї камери в іншу, де, відповідним чином, змінювалися величини температури і вологості. За результатами досліджень склали шкалу ефективних температур. Коли діапазон змін теплових властивостей навколишнього середовища був розширений за рахунок перемінних чинників швидкості руху повітря, ця шкала отримала назву шкали еквівалентно-ефективних температур (ЕЕТ). Для більшості людей добре самопочуття відповідає 17,2.. .21,7 °С ефективної температури. Цей діапазон температур називається зоною комфорту, а температури в межах 18,1.. .18,9 °С визначають лінію комфорту. За межами зони комфорту перебувають такі ефективні температури, що вказують на неприємне самопочуття, тобто визначають стан дискомфорту.
Складність в оцінці самопочуття людини полягає в тому, що на організм впливає рефлекторний принцип, який зумовлює значні непередбачені коливання величин теплопродукції і тепловіддачі.
Останнім часом комплексну оцінку мікрокліматичних умов здійснюють за методом визначення результативних температур, який враховує комплексну дію на організм температури, вологості, швидкості руху повітря, а також променистого тепла, що залежить від температури навколишніх поверхонь, на відміну від попередніх методів. Результативною називається умовна, виражена в градусах результативна температура, яка характеризує різні комбінації температури поверхонь і повітря, його вологості та швидкості руху, за яких виникає таке саме тепловідчуття, як і в середовищі, де повітря повністю насичене вологою і нерухоме, а середня температура поверхонь дорівнює температурі повітря.
Комфортне тепловідчуття людей, котрі працюють, під час виконання легкої роботи настає при результативній температурі 16...18°С, а при важкій роботі - 10...13°С (табл. 8).Згідно з гігієнічними нормативами, мікроклімат житлових приміщень буде найсприятливішим, якщо температура повітря сягатиме 18—20 °С, вологість — 30—60%, швидкість руху повітря — 0,1—0,2 м/с, а температура стін — ±2 °С порівняно з нормованою температурою повітря. Досягти таких параметрів можна шляхом відповідного опалення приміщення, провітрювання та кондиціювання повітря. Дуже важливим є підбір одягу і взуття, загартовування, раціональний режим харчування, праці і відпочинку.
Усі метеорологічні явища об'єднує поняття погоди і клімату. Вони істотно впливають на організм людини. Ця проблема заслуговує окремого розгляду.