Питанням гігієни праці під час вирощування рису приділяють багато уваги. Батьківщиною рису є Південна Азія з її теплим мусонним кліматом. У світовому землеробстві рис, поряд із пшеницею, посідає провідне місце. У багатьох країнах світу, зокрема Китаї, Японії, М'янмі, В'єтнамі, виробництво рису донині пов'язане з малоефективною ручною працею, яка потребує великих затрат сил і часу. Елементами технологічного процесу вирощування рису є підготовка ґрунту, яка докорінно відрізняється від обробітку його під інші культури, посів, заливання рисових полів водою, спускання води і підсушування чеків та збирання врожаю.
У вирощуванні рису використовують сільськогосподарські машини і механізми загального призначення. Мінеральні добрива вносять у вигляді різних сумішей, які містять азот, фосфор, калій. Садять рис розсадою вручну, а при механізованому обробітку — насінням, протравленим отрутохімікатами. На період вегетації рису поле покривають шаром води від 5 см до 3 м. Режим зрошення планують з урахуванням особливостей сорту рису, ґрунтів, клімату, забур'яненості, боротьбу з якою проводять за допомогою отрутохімікатів та ін.
Збирають врожай прямим комбайнуванням. Зерно від комбайнів потрапляє на тік і обробляється на зерноочисних машинах.
Ефективність праці рисоводів визначається станом їхнього здоров'я, на яке істотно впливає технологія вирощування рису і санітарно-гігієнічні умови праці. Рисоводам доводиться багато процесів виконувати вручну. Це посів рису у воді, боротьба з водоростями і бур'янами за допомогою хімічних засобів, ранцевий спосіб застосування пестицидів, прополювання сходів рису, обкошування поперечних валиків, скошування рису, зв'язування снопів, запарювання насіння. Усі ці роботи потребують вимушеного положення тіла в зігнутій і напівзігнутій позах та великого напруження м'язів спини. Робота поливальників здебільш ручна, з використанням лопат, і пов'язана зі значними енерговитратами.
При механізованому обробітку рису рисоводи зазнають дії комплексу змінних метеорологічних умов, характерних для кожної окремої місцевості і сезонів року. Крім того, їхні кінцівки значно зволожуються, що пов'язано із заливкою водою рисових чеків і ремонтом зрошувальної системи. Температура повітря в цих умовах коливається від 20 °С до 38 °С. Загальний рівень шуму на тракторах під час їхньої роботи перевищує гранично припустимі величини і в середньому становить 99 — 112 дБ (Г.Г. Захаркіна, 1970). Одночасно з шумом на організм водїїв-рисоводів впливають загальний і місцевий вібраційний шум. Вміст пилу в повітрі робочої зони рисоводів під час роботи тракторів і комбайнів досягає 290 мг/м3. У період обробітку ґрунту і посіву більша частина пилу — мінерального походження, а під час збирання — рослинного. На організм трактористів несприятливо впливає також вуглецю оксид у складі відпрацьованих газів машини.
Специфіка роботи рисоводів зумовлює характерний комплекс змін в організмі. Найчастіше вони скаржаться на парестезії і ниючий біль у руках і ногах, який посилюється після роботи і вночі. Периферійний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок зумовлює гіперкератоз і акроціаноз долонь. Серед трофічних порушень переважає гіперкератоз шкіри рук, виявляють також варикозні розширення вен, що є наслідком вимушеного положення тіла під час догляду за посівами і проведення робіт у воді. У момент обприскування полів отрутохімікатами в разі недостатнього використання засобів індивідуального захисту рисоводи скаржаться на загальну слабкість, запаморочення, втрату апетиту, деколи нудоту, першіння в горлі. Рисоводи зазнають дії рисового пилу і соломи, які мають алергійні властивості. Несприятливий вплив на організм чинників навколишнього середовища посилюється тим, що через деякий час після заливання чеків водою спостерігають виліт комарів, які завдають значних клопотів рисоводам і це позначається на їхньому самопочутті та працездатності.
Профілактика несприятливого впливу на рисоводів специфічних умов праці має бути спрямована на створення нових сільськогосподарських машин і агрегатів, які б задовольнили всі санітарно-гігієнічні вимоги. Слід забезпечувати якісний ремонт сільськогосподарської техніки. З метою зниження рівня шуму і вібрації потрібно встановлювати двигуни машин на амортизувальну основу, застосовувати глушники, віброгасильні прокладки, а також шумоізолювальні обшивки для кабін.
Потрібно здійснювати постійний контроль за режимом праці і відпочинку, забезпечити регламентації термінів виходу рисоводів на поля після оброблення їх отрутохімікатами. Важливими чинниками є правильний питний режим, професійний добір і диспансерний нагляд, а також організація профілакторіїв. Рисоводи повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту.