Природні умови всіх країн зі спекотним кліматом істотно відрізняються від тих країн, які розташовані в зонах (поясах) помірного і холодного клімату. Саме цими особливостями географічного середовища, а також специфікою соціально-економічних чинників пояснюється те, що у поняття "тропічні хвороби" слід включати поряд із винятково тропічними інфекціями, до яких належать жовта гарячка, трипаносомози, шистосомози тощо, і ті захворювання, що є характерними як для тропічного, так і для інших регіонів, зокрема екваторіального, субекваторіального, субтропічного.
Температура, вологість і швидкість руху повітря, інсоляція впливають на життєдіяльність збудників інфекційних хвороб, активність чинників передавання, резистентність людей до інфекції. Виживання мікроорганізмів у повітрі підвищується зі збільшенням його відносної вологості. Сонячне проміння знижує активність збудників. Малярійні комарі погано переносять високу температуру і нестачу вологи в повітрі. Вітри перешкоджають польотам кровососів—переносників захворювань.
У мешканців країн зі спекотним кліматом швидше виробляється специфічний імунітет, а в окремих місцевостях, де добові коливання температури перевищують 40 °С, порушуються компенсаторні механізми адаптації організму.
Слід зазначити, що сприятливий вплив теплого клімату й інсоляції на імунологічну реактивність мешканців країн зі спекотним кліматом може нейтралізуватися поганими соціальними умовами проживання.
Ось чому одним із основних завдань охорони здоров'я тропічних країн є надання лікувальної допомоги, поліпшення саме гігієнічних умов життя населення і запобігання поширенню масових захворювань. Здійснити це можливо лише на базі знань з основ тропічної гігієни, що стала спеціальним розділом гігієни.