Особливості океанічного клімату властиві відкритим океанічним і морським просторам, островам і прибережним материкам, на які поширюються маси морського повітря. Клімат океанів зумовлюється широтою місцевості, атмосферною циркуляцією, холодними і теплими океанічними течіями. Характерною рисою кліматів океанів є порівняно мала амплітуда коливань добової (1—3°) і річної (10—12°) температур повітря. Океанічне повітря вирізняється високим вмістом вологи, чистотою, підвищеною концентрацією озону, легких електронегативних іонів, хімічних речовин, розчинених у морській воді. У прибережному повітрі містяться солі NaCl, КСІ, MgCI2, Nal, NaBr, CaS04, MgSO 4, СаСОз, MgC03 та ін. Загальна їхня концентрація у повітрі становить 10—20 мг/м3 і зростає з посиленням вітру.
У спекотних районах Атлантичного, Тихого та Індійського океанів виділяють такі зони: екваторіальну, екваторіальних мусонів, тропічну і субтропічну. В екваторіальній зоні кліматичні умови мало відрізняються від клімату вологих тропічних лісів. Так, у цій зоні Індійського океану середньомісячні температури повітря коливаються від 27,5 до 29 °С, західної частини Тихого океану — від 27,5 до 28,5 °С, східної — від 24,5 до 26 °С, в Атлантичному океані влітку — від 23 до 25 °С, весною — від 25 до 27 °С. Кількість опадів — 2000—3000 мм на рік.
На північ і південь від екваторіальної зони містяться зони екваторіальних мусонів (від арабського "маусім" — пора року). У них влітку переважає вологе екваторіальне повітря. Погода з високою температурою (середньомісячна 25...28 °С), часто хмарна, багато опадів. Узимку сюди вривається морське тропічне повітря, яке приносять пасати. Океанічні мусони мають особливо великий вплив на південь Азії (Індостан, Індокитай), створюючи тут особливий клімат, який характеризується дощовим літом. З мусонними дощами в Індостані випадає опадів від 1000 до 11 000 мм (біля Гімалаїв) на рік. Океанічні мусони послаблюють дію високих температур навколишнього середовища, але водночас період дощів утруднює звичайну діяльність людини і ставить вимоги до адаптативних реакцій організму на високу вологість за відносно високої температури повітря. Зима тут суха й тепла, весна — посушлива й жарка (середньомісячна температура травня дуже висока, 34,5 °С). Наприкінці літа і на початку осені в західній частині Тихого океану часто проходять тропічні циклони, тайфуни з ураганною силою вітру ("тайфун" по-китайськи — "узбережжя").
На північ від зони екваторіальних мусонів у Північній півкулі і на південь від неї в Південній півкулі розміщуються зони тропічного клімату (зони пасатів). У цих зонах кліматичні умови різних океанів різняться між собою. В Індійському океані на Північній півкулі ця зона характеризується переважанням сухого тропічного повітря протягом усього року, яке взимку приходить з Південної Азії, влітку — з боку Аравії і півострова Сомалі (Африка). Хмарність тут помірна, опадів випадає мало. У цій самій зоні в Тихому океані літні середньомісячні температури 22...25 °С, а в зимові — не вище ніж 15 °С. У східних районах океану опадів випадає лише 200—300 мм, у західних — до 2000 мм.
У субтропічних широтах Тихого океану переважає тепле морське тропічне повітря, яке формується в гавайському і південнотихоокеанському тропічних антициклонах, а взимку сюди приходить прохолодніше повітря.
Загалом кліматичні умови океанів у тропічних широтах потребують пристосування організму людини до дії спекотної сухої або помірно спекотної, але з великою вологістю погоди. Крім адаптації до дії термічних умов необхідне пристосування до інтенсивної УФ-радіації Сонця. Близькість моря, морські холодні течії, морські вітри дещо модифікують дію спеки, але не змінюють основного напрямку реакцій адаптації. Кліматичні умови тропічних морів ставлять особливі вимоги до адаптації екіпажів суден і пасажирів унаслідок швидкої зміни умов помірних широт на тропічні, які у свою чергу характеризуються різноманітністю.