Важко переоцінити гігієнічне і протиепідемічне значення постачання населених місць достатньою кількістю доброякісної води.
Унаслідок інтенсивної урбанізації (кожні 20 років кількість міського населення подвоюється) виникає чимало проблем щодо централізованого водопостачання міст. 1980 р. водогони подавали воду до 66% будівель (1962 р. — лише до 33%), 31% будівель обслуговувалися вуличними водогінними колонками, а 3% будівель не були охоплені централізованим водопостачанням. Багато водогонів не спроможні дати населенню потрібної кількості води. З переходом на річкове водопостачання з'явилися нові проблеми. Оскільки паралельно з урбанізацією відбувається процес індустріалізації, відповідно збільшилося забруднення річок промисловими відходами.
Таким чином, значення води для громадського здоров'я визначає важливу роль санітарного нагляду за водопостачанням населених територій. Характер і обсяг санітарного нагляду залежать від системи водопостачання в населеному пункті.
Розрізняють 2 види водопостачання: децентралізоване, або місцеве, і централізоване — водогін. За місцевого водопостачання воду розбирають безпосередньо з джерел водопостачання, наприклад з криниць, за допомогою різноманітної тари: глечиків, відер, діжок, автоцистерн. При централізованому водопостачанні вода з джерел подається споживачам через мережу трубопроводів.