Кількість отруйних речовин велика, а умови, за яких може забруднюватися ними їжа, вельми різноманітні. Далі описано профілактику лише найімовірніших отруєнь.
Передовсім їжа може забруднюватися в разі контакту з посудом, виготовленим із матеріалів, які не відповідають санітарним вимогам і які містять у собі свинець, цинк, мідь, або посудом, забрудненим отруйними речовинами, які колись зберігалися в ньому.
Описані випадки отруєння їжею, в яку замість дріжджів помилково було влито затравку з арсеном, виготовлену для знищення гризунів або тарганів, випадки використання нітритів або бромідів замість кухонної солі, фторидів замість соди тощо. Завдяки посиленню санітарного нагляду і підвищенню санітарної освіти робітників харчових блоків такі отруєння трапляються дедалі рідше. З метою запобігання їм проводиться така система заходів. Зокрема, на харчоблоках заборонено зберігати будь-які отруйні речовини або невідомі хімічні препарати, а також застосовувати сильнодіючі отруйні речовини для боротьби з гризунами або комахами без особливого на те дозволу санітарних органів.
Перед укладанням харчових продуктів у будь-яку тару і транспортні засоби останні потрібно попередньо очистити від речовин, які тут містилися або перевозилися, навіть якщо вони нетоксичні.
Гігієнічним вимогам щодо виготовлення харчових котлів певною мірою відповідають неіржавіюча сталь та інші хромонікелеві сплави. Залізо і чавун без спеціального покриття непридатні для цього, оскільки розчинні в їжі солі заліза надають їй темного кольору і сприяють руйнуванню вітамінів. З гігієнічного погляду, добре використовувати емальований та алюмінієвий кухонний посуд, а також посуд із вторинних сплавів алюмінію і дюралюмінію, якщо вміст у них арсену не перевищує 0,015%, свинцю — 0,15%, цинку 0,3%.
З метою запобігання отруєнню солями цинку заборонено готувати і зберігати їжу в посуді з оцинкованого заліза. У відрах та іншій тарі з оцинкованого заліза дозволено зберігати тільки сухі продукти і воду.
Для профілактики отруєнь оксидом міді і збереження аскорбінової кислоти внутрішні стінки мідних котлів та іншого мідного посуду мають бути покриті олов'яною полудою. Повторне лудження харчових котлів проводять у міру зношування посуду, але не рідше ніж один раз на 2 міс. Мідний посуд без полуди допускається лише для варіння повидла і варення за умови доброго догляду за ним (очищення до блиску).
Джерелом надходження свинцю в їжу може бути гончарний і металевий посуд, луджений оловом з домішками свинцю. Вважають, що надходження свинцю в організм у кількості 1 мг на добу через його здатність кумулюватися може спричинити хронічне отруєння через кілька місяців, а 10 мг на добу — через короткий термін. Тому заборонено використовувати для лудження посуду олово, яке містить понад 1% свинцю.
Нині в Україні виготовляти гончарний посуд дозволено за умови покриття його фритюрною поливою, яка містить свинцю значно менше і у зв'язаному вигляді; готова продукція контролюється на вміст свинцю в поливі. Перед вживанням новий гончарний посуд потрібно прокип'ятити 1—2 рази протягом 1 год у воді, яка підкислена столовим оцтом, для усунення незв'язаного свинцю оксиду.
Останнім часом у громадському харчуванні, торгівлі харчовими продуктами все ширшого застосування набули полімерні матеріали. Разом із позитивними вироби з пластмас мають і негативні властивості. Останні полягають у тому, що з полімерів можуть мігрувати в їжу токсичні барвникові та пахучі речовини. Мігрувати можуть залишкові незаконденсовані мономери, а також допоміжні матеріали: барвники, каталізатори, пластифікатори тощо. Іноді полімери починають віддавати в їжу шкідливі сполуки лише після старіння полімерів, унаслідок чого утворюються розчинні низькомолекулярні речовини. Тому всі види полімерних матеріалів, призначені для виготовлення кухонного обладнання, посуду, тари, які контактують із харчовими продуктами, обов'язково проходять токсиколого-гігієнічну оцінку і допускаються до використання лише після дозволу Міністерства охорони здоров'я.
З метою профілактики отруєнь сполуками, які мігрують у їжу з полімерних матеріалів, слід суворо дотримуватися правил користування посудом, наприклад, посуд із поліолефінів призначений здебільш для контакту з холодними продуктами, у флязі, призначеній тільки для води, забороняється зберігати олію тощо.