Вода, як і повітря, є невід'ємним складником існування всього тваринного і рослинного світу. Вона є в усіх клітинах, тканинах і соках тваринного організму і рослин. Саме у водах первинного океану виникло життя. Вода завжди була символом безсмертя і родючості, без неї перестало б існувати людство й усе створене ним.
Ось чому проблема чистої води є однією з тих, розв'язання яких неможливе без екологічних і гігієнічних знань. Гігантські темпи розвитку промисловості, сільського господарства з кожним роком потребують подання дедалі більшої кількості води, а з розвитком міст та зростанням населення загострюється потреба в чистій воді на комунальну діяльність та культурно-гігієнічні заходи. Одночасно зі збільшенням споживання води людиною, промисловістю і сільським господарством зростає і рівень її забрудненості, що вже є загрозою для здоров'я людини. Наявність у воді патогенних мікроорганізмів та отруйних хімічних домішок стає причиною багатьох захворювань. Це створює дуже нагальну проблему санітарної охорони водних джерел. Загрозливе забруднення природних водойм призводить також до того, що дедалі відчутнішою стає в багатьох країнах світу недостача прісної води.
Водна оболонка Землі — гідросфера — об'єднує всі води планети — океани і моря, річки й озера, гірські і полярні льодовики, підземні води, ґрунтову вологу і пари атмосфери. Вона зв'язана в єдине ціле за допомогою колообігу води на Землі у закритій системі океан — атмосфера — материк — океан.
На відміну від інших природних ресурсів вода, завдяки колообігу, має унікальну властивість відновлення. Постійний колообіг залежить від температури земної поверхні, періодів року і доби, тобто від ступеня нагрівання поверхні планети.
Основний резервуар води — океан, з поверхні якого випаровується щороку приблизно 448 ООО км3 води; майже 412 000 км3 вологи знову повертається в океан у вигляді атмосферних опадів. Вологу з атмосфери над океаном вітри переносять на материк. Волога, що випарувалася з поверхні материка і його водойм, конденсується під впливом зниження температури й у вигляді дощу або сніїу знову потрапляє на материк. Щороку на сушу випадає близько 100 000 км3 опадів. Річна кількість опадів у середньому становить 500 000 км3 води.
Загальні запаси усіх видів води на земній кулі становлять 1 386 000 000 км3. Основні запаси води (1 338 000 000 км3) вміщуються у світовому океані, а на прісну воду, яка є життєво потрібною для людини, припадає близько 35 000 000 км3, тобто 2,5% від загальної кількості води на Землі.
Багатогранне значення води охоплює такі аспекти: фізіологічний, загально-санітарний, господарсько-економічний, епідеміологічний.
Суть фізіологічного значення води зводиться до того, що для людського та будь-якого іншого живого організму вода є вкрай потрібною речовиною. Вона входить до складу всіх тканин і органів, є основою всіх рідких середовищ. Організм дорослої людини містить приблизно 65% води. Вода в організмі розподіляється таким чином: у крові є близько 81% води, у щільних тканинах —75%, у кістках — майже 20% (мал. 28).Поступово перерозподіляючись, вода бере участь в усіх життєвих процесах людського організму: у водному середовищі відбувається процес травлення; у водних розчинах здійснюється обмін речовин, кровотворення; без води неможливі процеси всмоктування та хімічні і ферментативні процеси; за допомогою води відбувається перенесення харчових продуктів в організмі, а також їхнє засвоєння. Вода бере участь у важливих процесах терморегуляції, виводяться з організму отруйні речовини. Постійність об'ємів рідин внутрішнього середовища організму забезпечується водно-сольовим обміном.
Вода зі шлунка проникає у кров і таким чином розноситься по організму. З крові вона потрапляє у міжтканинну рідину, а потім у клітини.
Білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі у сполученні з водою таким шляхом надходять у кров і в тканини організму.
Особливо важливим є значення води як розчинника тому, що усі речовини, котрі всмоктуються тканинами, попередньо розчиняються у воді.
Вода переносить поживні речовини клітинам і виводить продукти розпаду через нирки, потові залози, легені та кишками. За добу нирками усувається 1—1,5 л води; потовими залозами в нормальних умовах — 500... 1000 мл, легенями видихається 350 мл води, через кишки виходить 100— 150 мл води.
В організмі вода розподіляється між різноманітними рідинними фазами відповідно до концентрації в них осмотично активних-речовин. Напрямок руху води залежить від осмотичного градієнта і визначається станом цитоплазматичної мембрани. На розподіл води між клітиною і міжклітинною рідиною впливає не загальний осмотичний тиск позаклітинної рідини, а її ефективний осмотичний або онкотичний тиск, який визначається концентрацією в рідині речовин, що погано проходять через клітину мембран.
Вода і мінеральні солі повинні безперервно надходити в організм, бо діяльність органів виділення продуктів розпаду супроводжується не лише втратою води, а й виведенням з організму солей.
В організмі людини існує складний механізм, який забезпечує нормальний водний баланс, тобто кількість спожитої води має дорівнювати витратам. Водний і сольовий баланс у людини розраховують за добовим вживанням води і солей та за їхнім виведенням з організму.
Людина отримує за добу в середньому 2,5 л води: 1,2 л — за рахунок пиття рідини, 1 л — разом з продуктами харчування і 0,3 л утворюється в самому організмі в процесі обміну речовин, це — ендогенна вода. Таку саму кількість рідини за 24 год організм має вивести.
Порушення водного балансу призводить до тяжких захворювань.
Водне голодування, або зневоднення організму, може наставати внаслідок різноманітних захворювань, зокрема, певна кількість води втрачається при проносах, кишкових норицях, сильному блюванні, частому сечовиділенні, при посиленому потовиділенні, через крововтрату тощо. Тривала безвуглеводна дієта також може бути причиною зневоднення організму. Воно також виникає в разі недостатнього вживання води людиною. Це відхилення можливе і при психогенній втраті відчуття спраги.
Часто водне голодування спостерігається в людей під час стихійних лих.
Брак води в організмі людина переносить дуже тяжко. З'являється нестерпне відчуття спраги, сухість у порожнині рота і гортані. Втрата 6—8% води призводить до прискорення згорання вуглеводів і жирів, розпаду білків з утворенням "оксидаційної води", це дещо компенсує втрату води. Маса тіла через нестачу води в організмі зменшується, збільшується в'язкість крові внаслідок її зіущення та зниження рівня оксидаційних процесів, а сповільнення циркуляції крові у свою чергу зумовлює різке зниження діурезу. Порушується діяльність залоз травного тракту, з'являється нудота і втрачається апетит, шкіра зморщується, стає сухою, порушується її чутливість. Відчувається м'язова слабкість, судоми в ногах. Може настати зрушення з боку нервової системи і коматозний стан.
Втрата води в кількості 15—20% від маси тіла за температури повітря вищій за 30 °С є смертельною, а втрата в кількості 25% — смертельна і в умовах низької температури. Якщо людина перебуває у відносному стані спокою за нормальної температури довкілля, вона може прожити без води тиждень, а в умовах підвищеної температури — лише три дні.
Втрата води поповнюється з урахуванням передбачуваної втрати або надлишку солей. При цьому не можна допускати штучних зрушень осмотичної концентрації та іонного складу плазми. Найчастіше для лікування зневоднення організму використовують розчини, які максимально наближуються за своїм складом до плазми крові. При зневодненні загроза колапсу зумовлює потребу термінового відновлення об'єму крові.
До захворювань також призводить надлишок води в організмі. Внаслідок цього перевантажується серцево-судинна система, виникає виснажливе потовиділення, яке супроводжується втратою солей і вітамінів, різко ослаблюється організм. У разі надлишку води спостерігаються сильна слюнотеча, нудота, падіння температури, посилене виділення сечі, розлади функцій ЦНС, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, м'язова слабкість, головний біль.
Надлишок води з відносним дефіцитом солей настає через уведення в організм великої кількості води або розчину глюкози за недостатнього виділення рідини.
При водній інтоксикації збільшується об'єм міжклітинної рідини. У крові і в плазмі зростає кількість води.
Водну інтоксикацію лікують шляхом осмотичної концентрації міжклітинної рідини внутрішньовенним уведенням гіпертонічного сольового розчину. Різко обмежують вживання води до відновлення водної рівноваги.
Отож стає зрозуміло, що нормальна діяльність людського організму залежить від води, яка входить у його структуру.