close
Розселення людей на нашій планеті сприяло виникненню окремих міст, і тому саме це середовище на сучасному етапі стало об'єктом медичного обстеження і відповідного оздоровлення. Стан середовища кожного елемента міста впливає на здоров'я цілої населеної території, і тому в планомірному перетворенні системи розселення, що склалась історично, у систему раціонального соціального й економічного розвитку держави, насамперед слід враховувати поліпшення навколишнього середовища.

Розвиток мережі населених пунктів потребує проведення відповідного територіального планування з метою вироблення чіткої мети і пріоритетів для розвитку системи великих, середніх і дрібних міських центрів.

Плануванням населених пунктів називають комплексне розв'язання всіх питань використання відповідної території, її функціонального розподілу, технічного обладнання та соціальної організації населеного пункту з оптимальним для здоров'я людини взаєморозміщенням житлової забудови, промислових підприємств, вуличної мережі, зелених насаджень і зон відпочинку.

Життєве середовище людини у великому місті є складною системою соціальних та екологічних впливів на організм у різних стадіях його розвитку і тому повинно мати усі умови для належного функціонування колективу людей. Отож під час планування населених місць слід обов'язково враховувати разом із містобудівельними, архітектурними, громадсько-економічними проблемами й санітарно-гігієнічні.

Метою планування і забудови населених місць є створення умов, сприятливих для життя, суспільної та професійної діяльності, а також для відпочинку населення.

Профілактична медицина ставить за завдання вивчення умов життя і здоров'я населення та обґрунтування гігієнічних нормативів у галузі містобудування. Гігієнічні нормативи охоплюють регламентацію параметрів, які характеризують земельну ділянку, що вибирається під будівництво населеного пункту, типи житлових будинків, різних установ, лікарень, підприємств, а також види зелених насаджень, параметри, що торкаються проблем енергетики, транспорту, водопостачання і каналізації.

Проведення комплексних санітарно-гігієнічних заходів у населених пунктах забезпечує сприятливі умови життя і дає змогу запобігти різноманітним захворюванням. 
 
Життєве середовище міст сьогодні дуже швидко змінюється. Місто стало однією з найважливіших форм соціально-економічної і територіальної організації суспільства, центром економічного, політичного і духовного життя народу, а також головним рушієм прогресу. Тут сконцентровано понад 3/4 основних фондів народного господарства, більша частина промислових підприємств, наукових і проектно-конструкторських організацій, вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Концентрація людей у містах і селищах спричинила виникнення нової проблеми міського середовища, яка за своїм значенням і впливом на здоров'я посіла чільне місце.

Зростання і розвиток міст має свою давню історію, свої багаті традиції, що віддзеркалюють досягнення людської культури в різні епохи. Міста — це своєрідні літописи світу, історія і культура людства. Вони розвивалися під впливом громадсько-економічних і соціальних умов життя їхнього населення.

Стародавні міста виникали як торговельні пункти або укріплення на узбережжях рік, морів чи на перехрестях караванних доріг. Форма міста в плані набирала різної випадкової конфігурації. Добре сплановані міста Стародавнього Сходу були відомі вже в II тисячолітті до нашої ери. Стародавні міста народилися ще до нашої ери в Месопотамії, Єгипті, Малій Азії, Індії, Китаї. Вавилон став великим адміністративним і торговельним центром. У ньому були громадські споруди у вигляді палаців, храмів, торговельних приміщень. Річка Євфрат слугувала композиційною віссю міста. Усі міста мали своєрідні архітектурні комплекси.

Міські квартали були густо забудовані, а палаци створювали враження квітучих оаз.

Регулярним плануванням із прямокутним розташуванням вулиць і довершеними архітектурними будовами виділялися міста Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Водогони, каналізація, римські дороги, терми стали свідченням високого рівня благоустрою. Також прославилися висячі сади і розарії Риму.

Після падіння Римської імперії в епоху феодалізму будували лише численні монастирі і замки феодалів.

До перших великих міст Древньої Русі належить Київ. Характерними тут були вибір території, наявність укріпленої резиденції князя, слобід-посадів. Одним з найбільших міст феодальної Європи стала Москва.

Інтенсивне зростання міст в епоху Відродження, а особливо наприкінці XVIII— XIX ст., зумовлене розвитком фабрик, заводів, залізничного транспорту. Чимало таких великих міст, як Лондон, Гамбург, Амстердам, виявилися затиснутими кільцем промисловості та транспортними спорудами. Розв'язання транспортної проблеми відбувалося шляхом прямокутного шахового планування і спорудження діагональних вулиць.

Криза містобудування зумовила наприкінці XIX — початку XX ст. виникнення таких містобудівних теорій, як теорії урбанізму Ле Корбюз'є, дезурбанізації Говарда, створення міст мистецтв тощо.

У XX ст. всі економічно розвинені країни світу охопила урбанізація. Назва "урбанізація" походить від латинського "urbs" (місто), є історично зумовленим соціально-економічним процесом підвищення ролі міст у розвитку суспільства і характеризується інтенсивним зростанням міст і міського населення, масовою міграцією людей із сіл у міста, концентрацією в містах промислових об'єктів, закладів науки і культури. Процес урбанізації став однією з найважливіших сторін поступального руху суспільства завдяки концентрації промисловості, галузей науки і культури у великих містах. Якщо на початку XIX ст. у містах мешкало 2% населення земної кулі, то в другій половині XX ст. — вже понад 20%, а на початку XXI ст. очікується, що частка міського населення перевищуватиме 50—80%, кількість міського населення в Україні має досягти 75 — 80%.

Сьогодні майже кожна третя людина планети є мешканцем міста. Міста почали виходити за свої межі, все більше впливаючи на райони, що їх оточують. Утворюються "агломерації", котрі становлять містобудівельний комплекс, в якому велике місто, оточене містами-супутниками і приміськими місцями відпочинку, перетворюється на центр усієї системи. Унаслідок зімкнення смуги міських і приміських територій утворюється унікальний за своїми розмірами так званий мегаполіс. Мегаполіси в Західній Європі дістали назву "лінійної конурбації", що визнає зближення міст, які раніше розвивалися самостійно і відокремлено. Кількість міст-мільйонерів уже перевищує 180. На початку XXI ст. у США має бути три гігантські урбанізовані райони: Бостон — Вашингтон, Чикаго — Пітсбурґ і Сан-Франциско — Сан-Дієго з населенням відповідно 80,40 і 20 млн. У Японії складається одна з найбільших конурбацій з населенням 60 млн чоловік. Кількість мегаполісів має зрости до 163 (В.В. Владимиров та співавт., 1988). У ФРН формується мегаполіс Рейнсько — Рурського району, що включає Кельн, Дюссельдорф, Рурський басейн; у Великій Британії мегаполіс включає Ліверпуль, Манчестр, Лідс-Бедфорд, Бірмінгем, що налічують 10—15 млн мешканців. Париж має 13 млн мешканців, Каїр —12 млн. В Азії великі агломерації виросли навколо Калькутти, Бомбею, Сінгапура, Стамбула. На території СНД нараховується понад 500 міських агломерацій з 80% всього міського населення (В.А. Кучерявий, 1984). Зростання міського населення світу створило переважання "міського ландшафту" в населених пунктах Землі.

Антропогенна діяльність з її високими темпами народногосподарської діяльності на тлі загального науково-технічного прогресу висунула перед сучасним містобудуванням нові проблеми розселення, регулювання зростання міст, транспорту і оздоровлення міського середовища.