Ефективність трудової діяльності людини залежить від її працездатності.
Працездатність — це потенційна можливість людини виконати протягом заданого часу і з достатньою ефективністю певну кількість роботи. Рівень працездатності людини залежить від багатьох чинників, серед яких суттєве значення мають чинники навколишнього середовища. З огляду на це слід зазначити, що відображенням дійсної працездатності є такий рівень ефективності праці, коли вона максимально виявляється і не шкодить здоров'ю.
У виробничій сфері працездатність змінюється під впливом різноманітних чинників протягом робочої зміни.
Перша фаза працездатності — це фаза впрацьовування, коли працездатність зростає, прискорюються фізіологічні процеси, підвищується лабільність фізіологічних систем. У цей період спостерігається підвищення активності ЦНС, зростання рівня обмінних процесів і посилення діяльності серцево-судинної системи. Під впливом подразників налагоджуються різні регуляторні процеси, які забезпечують оптимальний рівень функціонування організму.
Друга фаза — це фаза стійкої працездатності. Цей період характеризується максимальною ефективністю праці з відносною стабільністю напруження фізіологічних функцій.
Третя фаза — це фаза зниження працездатності, що супроводжується зменшенням функціональних можливостей організму, і вона свідчить про появу втоми. У четвертій фазі відбувається вторинне підвищення працездатності. Вона пов'язана з наближенням кінця роботи і очікуваним відпочинком.
З огляду на те, що тривалість фаз працездатності залежить від форми діяльності, трудових навичок, стану здоров'я тощо, вони можуть дуже змінюватися, а тому пропонується ще така характеристика фаз:
1. Фаза мобілізації, що готує організм до виконання праці.
2. Фаза первинної реакції, що складається з короткочасних змін функціонального стану організму.
3. Фаза гіперкомпенсації, в якій відбувається мобілізація фізіологічних функцій організму.
4. Фаза компенсації з реалізацією найвищого рівня працездатності.
5. Фаза субкомпенсації, під час якої підтримується певний рівень працездатності.
6. Фаза декомпенсації з виявом небажаних вегетативних змін.
7. Фаза зриву в разі дуже інтенсивної або тривалої праці з різким падінням діяльності. Можлива також стадія підвищення працездатності під кінець робочого дня, в якій спостерігається екстрена мобілізація функціональних резервів організму (А. О. Навакатикян та співавт., 1987).
Динаміка працездатності людини є характерною, і змінити її можуть лише чинники, які несприятливо впливають на організм. Ось чому дуже важливі оздоровчі заходи, які дають змогу запобігти несприятливому впливові шкідливих чинників і таким чином зберегти працездатність і ефективність трудової діяльності людини.