Головними питаннями у справі охорони атмосферного повітря є вивчення впливу атмосферних забруднень на організм і обґрунтування гранично припустимих концентрацій (ГПК) шкідливих речовин у повітрі. Ці величини слід визначати шляхом обліку сумарної дії забрудників на все населення, включаючи літніх людей, новонароджених, хворих, а також із урахуванням їхнього цілодобового впливу на організм.
Визначають ці нормативи з метою створення найкомфортабельніших умов життя. Науковою базою обґрунтування нормативів є експеримент із наступною перевіркою їхньої надійності у природних умовах. ГПК атмосферних забруднень встановлюють у вигляді максимально разової, тобто найвищої, що визначається шляхом короткочасного (20 хв) відбору проб, і у вигляді середньодобової, що складається з низки проб, відібраних за добу.
У містах на організм людини діє багато різноманітних чинників навколишнього середовища, і це зумовлює потребу вивчення комбінованої дії атмосферних забруднень. Коли на організм діє кілька шкідливих речовин, розрахунок їхньої ГПК у повітрі визначають за відповідною формулою.
Сума відношень фактичних концентрацій речовин до їхньої ГПК, встановленої для ізольованої дії, не повинна перевищувати 1.
Запропоновано також ураховувати кількісну залежність біологічного ефекту від концентрації речовини і тривалості її дії, порівняльну оцінку постійної і переривчастої дії шкідливих речовин на організм та кількісну оцінку здатності речовин до кумуляції тощо. З метою обліку багатьох чинників впливу на організм останнім часом запропоновано такий критерій оцінки цього впливу, як максимально припустиме навантаження (МПН). МПН — така максимальна інтенсивність дії всієї сукупності чинників навколишнього середовища, яка не спричинює прямих або непрямих шкідливих впливів на організм людини та її потомство і не погіршує санітарних умов життя. Існують такі критерії, як гранично припустимий викид та інші. Під час проведення заходів у галузі охорони атмосферного повітря орієнтуються на ГПК. Це дає змогу обґрунтовувати їх і потім перевіряти ефективність. ГПК шкідливих речовин в атмосферному повітрі носять обов'язковий характер як елемент санітарного законодавства, їх використовують на практиці проектування і санітарного нагляду.
До головних заходів, спрямованих на охорону атмосферного повітря від забруднень, належить комплекс технологічних, планових і санітарно-технічних заходів (мал. 21).Найліпшим способом збереження чистоти атмосферного повітря є створення нової промислової технології без викидів у атмосферу, замкнених технологічних циклів. Однак більш реальним слід вважати раціональне використання природних ресурсів і утилізацію відходів. Потрібно також замінювати шкідливі речовини у виробництві на менш шкідливі. Великого ефекту, наприклад, досягнуто внаслідок заміни вугілля на газ, автомобілів на електромобілі. Важливим профілактичним заходом є очищення сировинних матеріалів від шкідливих домішок, а також заміна сухих способів переробки на мокрі, герметизація технологічних процесів тощо.
Під час забудови міст та їхнього благоустрою збереженню чистоти повітря значною мірою сприяють архітектурно-планувальні заходи. Експерти ВООЗ рекомендують визначати місце розташування нових міст тільки після детального вивчення місцевих топографічних і метеорологічних умов, розміщувати підприємства таким чином, щоб звести до мінімуму шкідливий вплив забруднення повітря, надавати перевагу використанню енергії, виробленої гідроелектростанціями.
Значно поліпшує повітряне середовище міст правильне і раціональне зонування їхньої території, організація санітарно-захисних зон та озеленення населених місць.
З метою охорони атмосферного повітря будують різні очисні споруди. Зокрема, для вловлювання пилу — пилевловлювачі, апарати фільтрації, апарати мокрого очищення. Для вловлювання великодисперсного пилу використовують циклонні пилевловлювачі, які працюють за принципом доцентрового пиловідділення. Дуже ефективним є електрофільтри, принцип дії котрих полягає в здатності пилинок приєднувати заряд у силовому полі високої напруги й осідати на електроді протилежного знака. Для мокрого очищення застосовують скрубери, які дають змогу звільняти повітря від твердих і рідких аерозолів. До паліативних методів охорони атмосферного повітря належить будівництво високих (до 300 м) труб, які знижують концентрацію забруднювальних речовин за рахунок розсіювання їх у повітрі.
Велику роль у справі охорони атмосферного повітря відіграє СЕС, яка здійснює нагляд за вибором земельної ділянки під промислове будівництво, за дотриманням норм і правил у технічних проектах під час будівництва, а також за введенням в експлуатацію промислових підприємств. Поточний санітарний нагляд полягає у проведенні обліку всіх джерел забруднення атмосферного повітря, здійсненні контролю в процесі експлуатації об'єкта, розробленні заходів, спрямованих на зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу, і здійсненні контролю за рівнем забруднення атмосферного повітря. Проводиться також вивчення можливого несприятливого впливу атмосферних забруднень на умови житла і стан здоров'я населення.
1992 р. в Україні ухвалено Закон "Про охорону атмосферного повітря", в якому атмосферне повітря розглядається як один з головних життєво важливих елементів навколишнього середовища і обґрунтовується потреба його законодавчого захисту. У глобальному, світовому, масштабі нині визначалися два напрямки розв'язання проблеми охорони атмосферного повітря: 1-й — упровадження найкращих технологічних засобів боротьби із забрудненням, які можуть бути здійснені за сучасного рівня техніки; 2-й — управління якістю повітря, що передбачає наявність стандартів якості повітря, на підставі яких здійснюються всі заходи щодо боротьби із забрудненням атмосфери (К. А. Буштуєва, М. Ф. Ізмєров, 1979).
Забруднення атмосферного повітря — глобальна проблема, і тому питання його охорони слід вирішувати на основі міжнародного співробітництва. Прикладом спільних зусиль у цьому напрямку є розроблення прогнозу і перспективи розвитку проблеми в рамках ООН, ЮНЕСКО, ВООЗ та інших міжнародних організацій.