Гармонійний розвиток екосистем та якість життя тісно пов'язані з некерованим зростанням кількості населення, що має явно негативні наслідки для довкілля. Майже не враховуються наслідки, які матиме для навколишнього середовища та якості життя прогнозоване дворазове збільшення кількості населення світу в XXI ст.
Охорона навколишнього середовища населених місць можлива лише за умови подолання негативного впливу урбанізації шляхом використання переваг науково-технічного прогресу. У повноцінному урбанізованому середовищі природні елементи, що оточують урбаністичні утворення, повинні бути тісно пов'язані з природним середовищем.
Головним чинником розвитку населених місць своєю чергою є планування розвитку містобудівної структури шляхом розумного розподілу функцій між її елементами. Оскільки життя міст пов'язане з багатогранною діяльністю, його має забезпечити повноцінне культурно-побутове і транспортне обслуговування. Населені пункти повинні стати раціональною комплексною організацією, що забезпечувала б оптимальні умови праці, побуту й відпочинку людей.
У сучасній профілактичній медицині домінуюча роль належить санітарно-гігієнічним проблемам. У комплексі завдань, поставлених науково-технічним прогресом перед гігієнічною наукою, перше місце посідає вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення, вивчення способу життя, тобто вивчення проблеми "місто — людина".
Проблеми здоров'я слід розглядати з широких соціальних позицій, оскільки воно визначається умовами праці, побуту, рівнем добробуту. На збереження здоров'я населення спрямовано проблему охорони навколишнього середовища, розв'язання котрої сприяє зменшенню шкідливого впливу чинників навколишнього середовища на організм. Оздоровлення міського населення має відбуватися шляхом вивчення впливу забруднювачів на рівень його захворюваності і обґрунтування здорових умов життя.
Потрібно створювати ефективні системи аналізу стану навколишнього середовища і методи компенсації руйнівного антропогенного впливу.
В Україні рекомендується створити територіальні комплексні схеми охорони природи, які розв'язують проблеми територіального планування, створення планів економічного і соціального розвитку регіонів, територіальних схем розвитку виробничих сил і розселення. Завданням гігієнічних досліджень є обґрунтування заходів з охорони навколишнього середовища.
Планування міст у нашій країні є складовою частиною загальної системи державного регулювання будівництва, і його принципи базуються на економічних і соціально-політичних умовах. Комплексне вирішення питань територіального розвитку і громадських інтересів дає змоіу створити умови для найповнішого задоволення потреб населення.
Досягнення науки, техніки й архітектури повинні служити високим громадським і гуманітарним ідеалам, щоб зробити життя людей змістовнішим і цікавішим, а також щоб створити максимально сприятливі умови для життя людини з урахуванням її потреб і запитів. Це стосується всіх аспектів життя людини, зокрема господарського, соціального, політичного, медичного, санітарно-гігієнічного, біологічного, географічного.
У майбутньому міста перетворяться на нові епіцентри управління космо-планетарною еволюцією. Глобальні соціоприродні закономірності повинні дістати необхідний розвиток у рамках екології міста.
Місто — це сукупність процесів зі специфічним способом життя людей в умовах штучного економічного середовища, складна адаптативна саморегулювальна динамічна система, тому проектування міст має здійснюватися передусім не шляхом проектування елементів інфраструктури, а шляхом проектування урбанізованих біогеоценозів і ландшафтів. У процесі урбанізації повинні створюватися матеріальні та соціальні засоби для відтворювання здоровіших поколінь. Місто має бути штучною екологічно повноцінною сис¬темою життєзабезпечення людської популяції.
Таким чином, ураховуючи, що швидке погіршення стану здоров'я населення, спричинене високими темпами урбанізації, котрі випереджають можливості зростання екологічних ресурсів, комплекс підходів до зміни ситуації, що склалася з природовикористанням у містах, потребує екологізації громадської свідомості і висуває завдання розроблення методологічних і теоретичних основ програми урбаністичного розвитку.
Лікарі разом із архітекторами повинні активно включатись у безпосереднє формування середовища людського проживання в містах.
Містобудівна та медична екологія як молода галузь екологічної науки вимагає оволодіння практичними методами комплексної оцінки територій, сформування екологічного мислення, оскільки генеральні схеми розселення людей у масштабі країни або окремого регіону чи конкретного міста слід складати з урахуванням ландшафтно-екологічних чинників.
Для правильного вирішення всіх питань треба знати характер змін, що відбуваються на території країни, можливі альтернативи і деякі прогнози. Слід виявити шкідливу в економічному відношенні дію різноманітних компонентів середовища і пов'язані з нею причини захворювань.
Таким чином, розвиток міста потребує розв'язання таких медико-профілактичних та конкретних санітарно-гігієнічних проблем за участю лікарів:
1) оскільки місто повинно вільно розвиватись у просторі відповідно до потреб суспільства й утворювати з природою єдине середовище проживання, необхідним є розумне функціональне зонування території з оптимальною щільністю заселення і забудови, створення відповідних систем культурно-побутового обслуговування та рекреації населення;
2) в основі концепції господарського використання природи з боку людини повинна лежати екологічна етика. Слід створити кодекс екологічної етики, який ураховуватиме добробут не лише людини, а й інших форм життя, навіть матеріальних компонентів навколишнього середовища. Метою екологічної політики повинно бути підвищення якості життя людини і збереження здорової рівноваги в природі. Одним із загальноприйнятих показників якості життя, що віддзеркалює взаємодію людей із безпосереднім оточенням, і з усім середовищем, є стан здоров'я популяції;
3) докорінної санації вимагає повітряне середовище міст, що забруднюється відпрацьованими газами автотранспорту та викидами промислових підприємств;
4) джерела водопостачання міст потребують раціонального використання шляхом проведення відповідних водоохоронних заходів;
5) слід враховувати гігієнічні нормативи і санітарні вимоги щодо охорони ґрунту;
6) треба вдосконалювати і створювати нові системи очищення і доочищення міських стічних вод. Важливою проблемою в санації міського середовища є також видалення твердих відходів;
7) потрібно розробляти профілактичні заходи, спрямовані на зменшення шкідливої дії на організм нових чинників довкілля, зокрема таких, як штучні електромагнітні поля радіочастот, шум і вібрація;
8) необхідною є оптимальна організація помешкань у будинках-комплексах і нових типів багатоквартирних помешкань.
Майбутнє містобудування передбачає створення архітектурно-гармонійних міст, бездоганних у санітарно-гігієнічному плані.
В Україні встановлено і регламентовано обов'язкову участь представників санітарного нагляду в забудові міст, на яких покладено контроль за дотриманням гігієнічних норм і санітарно-гігієнічних правил у галузі планування і забудови населених пунктів. Це відображено в будівельних нормах і правилах (БНіП від 2.07.01—89—"Містобудування", "Планування і забудова міських поселень"), Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів (ДСП від 19.06.96 № 173).
Крім проектів міст, селищ і сіл розробляють проекти окремих економічних районів, що забезпечує комплексний розвиток виробничих сил і створює сприятливі умови для продуктивної праці та всебічного розвитку особистості. Районне планування є комплексом соціально-економічних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних та архітектурно-планувальних заходів, спрямованих на забезпечення найраціональнішого розселення і взаємопов'язаного розміщення всіх галузей народного господарства з урахуванням максимального використання природних ресурсів, оздоровлення умов життя населення й охорони навколишнього середовища.
Розрізняють такі види районного планування: планування промислових районів і вузлів; планування сільських адміністративних районів; планування санаторно-курортних районів і зон масового відпочинку; планування приміських зон великих міст.
Внутрішньогосподарське планування, що є головним для районного планування, включає доцільне розселення людей, можливість організації транспортного зв'язку, комплексне вирішення інженерного обладнання, правильне розташування місць масового відпочинку, доцільне функціональне зонування території міста.
Схеми і проекти районного планування розробляють на основі досягнень науки і техніки, а також на основі обов'язкового дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил.