Найвагомішим завданням сьогодення в умовах відродження нашої держави є широке втілення заходів щодо профілактики захворювань і створення науково обґрунтованих оптимальних умов праці та побуту людей. Надзвичайно відповідальна місія лікаря під час проведення цих заходів потребує розвитку у студентів лікувального профілю ширшого гігієнічного мислення і світогляду, оскільки гігієна є саме тією галуззю медицини, мета якої полягає в запобіганні захворюванням.

Гігієна повинна посісти чільне місце в багатогранній діяльності лікаря лікувального профілю, тому підручник із загальної гігієни має на меті сприяти широкому використанню студентами всіх знань гігієнічної науки для правильного планування і втілення в життя належних профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення населення.

В епоху науково-технічної революції особливо зріс вплив на здоров'я людини хімічних, фізичних, біологічних, соціально-економічних, кліматогеографічних та інших чинників, що докорінно змінило відносини людини з навколишнім середовищем. Це зумовило потребу ширшого вивчення чинників довкілля та їхнього впливу на організм людини. Якщо в боротьбі з інфекційними захворюваннями досягнуто значних успіхів; то етіологія і патогенетичні механізми захворювань неінфекційної природи все ще лишаються не до кінця вивченими. Брак такої інформації значно утруднює проведення профілактичних заходів, діагностику захворювань та їх лікування.

Гігієнічні знання мають стати для лікаря повсякденним порадником на шляху діяльності спрямованої на зміцнення здоров'я народу. А здоров'я народу є національним багатством, і тому вирішення питань профілактики захворювань завжди на першому плані. Це особливо стосується України, де наслідки аварії на ЧАЕС торкнулися мільйонів людей. Крім того, деградація навколишнього середовища, спричинена хімізацією господарства, викидами підприємств, автотранспорту тощо, також призвела до масових захворювань і отруєнь. Величезна кількість людей за станом здоров'я щоденно не виходять на роботу через порушення нормативів та правил гігієни, незадовільних умов праці на виробництві, порушень техніки безпеки, побутового травматизму, зрештою, внаслідок нехтування своїм здоров'ям.

На колегії Міністерства охорони здоров'я і Міністерства екології та природних ресурсів України (2001) було сказано, що протягом останніх 10 років навколишнє середовище України лишається ще дуже забрудненим, попри загальний спад виробництва у державі. Щороку 2,5 тис. підприємств зливають тільки у водойми понад 3,5 млрд кубічних метрів стічних вод, з яких майже 60% є не очищеними. Забруднення атмосферного повітря значно перевищує гранично припустимі концентрації шкідливих хімічних речовин.

У східному регіоні екологічно найсприятливішому, діти на 50% частіше хворіють на інфекційні хвороби, на 60% — на хвороби нервової системи, на 76% — системи кровообігу, на 70% — на бронхіальну астму, на 26% частіше виявляють новоутворення порівняно з дітьми, які мешкають в умовах з менш забрудненим повітрям. Тепер прийнято міжгалузеву комплексну програму "Здоров'я нації" (2001—2010).

Здоров'я є могутнім показником громадського розвитку, демографічним і культурним потенціалом суспільства, тому важливість і значення його збереження не можна недооцінювати. Під закликом ВООЗ "Здоров'я для всіх!" слід чітко розуміти не лише ліквідацію необізнаності з питань охорони здоров'я, а й боротьбу із забрудненням довкілля та недотриманням правил гігієни.

Здоров'я — це процес збереження та розвитку психічних і біологічних функцій людини, її оптимальної працездатності, соціальної активності, тому є невід'ємним від природних чинників, які його формують. Лише підтримання рівноваги між антропогенною діяльністю і збереженням довкілля може створити умови для нормального існування людини. Отже, охорона здоров'я потребує втілення науково обґрунтованих гігієною профілактичних заходів, спрямованих на оптимізацію умов життя людей. Запобігання захворюванням є, безумовно, найнадійнішим важелем збереження здоров'я, і це ще раз свідчить про нагальність потреби вивчення взаємодії людини та комплексу чинників навколишнього середовища з метою вибору його оптимальних параметрів, здатних забезпечити нормальну діяльність організму. Лікареві не обійтися без знань основ гігієни у вивченні місцевих особливостей епідеміології інфекційних та неінфекційних захворювань, під час встановлення правильного діагнозу, у виборі методики правильного лікування та своєчасного запобігання захворюванням. Важливим для лікаря є також знання режиму харчування, праці та відпочинку, питань трудової експертизи і працевлаштування.

Метою дисципліни із загальної гігієни є ознайомлення студентів лікувального профілю саме з впливом на організм людини соціальних і природних чинників, насамперед в умовах України, а також ознайомлення із заходами, спрямованими на оптимізацію довкілля, запобігання захворюванням і охорону здоров'я населення.