Підземні води можуть самостійно виходити на поверхню землі. Тоді утворюються джерела або струмочки. Виходити на поверхню можуть і ґрунтові, і міжпластові води, якщо відповідний водоносний горизонт розрізується внаслідок падіння рельєфу, наприклад, на схилі гори, у глибокому яру. Такі джерела називаються низхідними. Коли ж в яру або річковій долині переривається перший водотривкий шар, то напірна міжпластова вода, яка міститься під ним, виходить на поверхню у вигляді висхідного джерела. Якість джерельної води залежить від водоносного горизонту, що живить джерело, і від обладнання каптажу, тобто споруд для забирання води. За достатнього і постійного дебіту джерела використовують для облаштування водогонів у невеликих населених пунктах. Вивчення випадків забруднення джерельних вод свідчить, що найчастіше воно відбувається поблизу, місця їхнього виходу, де стоншується перекривальний шар породи.
З метою запобігання забрудненню підземних вод під час експлуатації водних джерел потрібно дотримуватися таких основних правил забудови і обладнання криниць та інших каптажних споруд:
1. Місце забудови колодязя повинно підвищуватися над рельєфом місцевості і бути якомога далі від об'єктів, які забруднюють ґрунт. Неприпустимі заболочування або затоплювання цього місця. Під час експлуатації потрібно оберігати ґрунт території, що оточує джерело, від забруднення.
2. Стіни колодязя або каптажу мають бути водонепроникними. У нас довкола верхньої частини стін колодязя зазвичай облаштовують так званий глиняний замок, щоб поверхневі води не могли просочуватися поблизу й уздовж стін споруди до водоносного горизонту або до колодязя.
Оскільки бактеріальні забруднення проникають у колодязі переважно не з потоком підземних вод, а через "гирло", то забір води треба робити при закритому колодязі, щоб до нього не потрапили зовнішні забруднення.