Значення гігієни лікарні полягає в тому, що вона є основним лікувально-профілактичним закладом служби охорони здоров'я. Ця установа виконує функції профілактики, діагностики, лікування, реабілітації, санітарної освіти, підготовки лікарських і середніх медичних кадрів, а для сотень хворих є житлом, їдальнею, лазнею, пральнею. Щороку в лікарнях України перебувають мільйони хворих. Нині чітко викристалізовується тенденція до збільшення габаритів лікарень і до ускладнення їхньої структури. Сучасні великі лікарні устатковують дуже складною медичною і санітарною технікою.
Успіх стаціонарного лікування хворих залежить від багатьох чинників.
Нижче розглянуто лише значення оптимізації лікарняного середовища.
1. Оптимальні гігієнічні умови потрібні передовсім для самого лікувального процесу та швидкого видужання хворих. Хворий, котрий перебуває у стаціонарі, крім медичної допомоги, потребує відповідного вмілого догляду, світлої, теплої, достатньо просторої палати, яка добре інсолюється і провітрюється, зручного (інколи функціонального) ліжка, тихих, спокійних умов оточення, повноцінного дієтичного харчування, регулярного миття тіла і чистої постільної та натільної білизни, раціонального режиму дня, прогулянок на свіжому повітрі в зоні зелених насаджень, в умовах, що забезпечують здоровий сон достатньої тривалості, глибини і безперервності. Адже терапевти є безсилими без гігієни хворої людини, якщо для неї не створені відповідні гігієнічні умови.
2. Гігієнічні умови є невід'ємним елементом лікувально-охоронного режиму, в основі якого лежать заходи, спрямовані на забезпечення хворим повного соматичного і психічного комфорту.
3. Гігієнічні умови є важливою передумовою запобігання госпітальній (внутрішньолікарняній) інфекції. Боротьба з госпітальною інфекцією актуальна не лише для інфекційних, дитячих, хірургічних, пологових, а й усіх інших відділень. Останніми роками стало помітним зростання госпітальних захворювань, особливо за рахунок стафілококової інфекції, яку навіть названо "чумою XX століття". Так, у США на госпітальні інфекційні захворювання хворіє до 6,3% усіх осіб, які лікуються у стаціонарах. В Англії протягом року близько 1 млн додаткових ліжкоднів припадає на післяопераційні гнійно-септичні та інші ускладнення. Треба боятися внутрішньолікарняних заражень грипом, гепатитом В, СНІДом, туберкульозом, дитячими інфекційними захворюваннями тощо.
У той же час усі дослідники постійно наголошують, що основою запобігання госпітальній інфекції є гігієнічно раціональне розміщення, устаткування і утримання лікарень.
4. Гігієна лікарні повинна забезпечити здорові умови праці усього персоналу. Робота медичних працівників, яка характеризується психічним і моральним напруженням, належить до найскладніших і найвідповідальніших видів діяльності людини. Вона супроводжується великим інтелектуальним навантаженням, потребує великого обсягу оперативної і тривалої пам'яті, надзвичайних фізичних сил і витривалості. Окрім того, включає елементи творчості і пов'язана з відповідальністю за здоров'я і життя інших людей. За ступенем тяжкості розрізняють такі категорії праці лікарів: найлегша — праця лікарів хірургічного профілю і офтальмологів поліклінік та акушерів-гінекологів жіночих консультацій, до наступної категорії належить праця дільничних терапевтів та педіатрів, терапевтів і педіатрів стаціонарів, невропатологів, стоматологів поліклінік, дерматовенерологів. Найтяжчою вважається робота хірургів стаціонарів, акушерів-гінекологів гінекологічних стаціонарів та пологових будинків, отоларингологів і окулістів стаціонарів, психіатрів стаціонарів та лікарів швидкої допомоги.
Різноманітні лікарські спеціальності ставлять різні вимоги до лікарів. Для лікарів терапевтичного профілю важливими є увага до хворого і терплячість. Специфіка праці дільничних і сімейних лікарів полягає у періодичності фізичного навантаження і постійного нервово-емоційного напруження, пов'язаного з дефіцитом часу, протягом якого потрібно встановити діагноз і призначити лікування. Однотипність контингенту людей, які звертаються в поліклініку, виробляє у лікарів стереотипність мислення та знижує їхній творчий потенціал. Діяльність фахівців хірургічного профілю пов'язана з високим ступенем відповідальності, потребою ризикувати здоров'ям та життям інших людей, самостійністю у прийнятті термінових рішень. У хірургічній практиці не обійтися без великої фізичної сили і витривалості, високої майстерності, значного напруження органу зору. Специфіка праці хірургів, стоматологів, отоларингологів потребує тривалого положення стоячи чи сидячи, що призводить до розвитку варикозного розширення вен нижніх кінцівок, плоскої стопи, застійних явищ у малому тазу. У таких умовах може з'явитися "робочий горб". Несприятливо впливають на лікарів цього профілю мікрокліматичні чинники забруднення повітря наркотичними хімічними препаратами, велика кількість рухів кистю і пальцями на тлі різкого обмеження загальної рухливості. Динамічні елементи в роботі стоматолога становлять лише 3% робочого часу. Особливо небажаним у роботі хірурга є поєднання гіпокінезії з високим рівнем нервово-емоційного напруження і великого інформаційного навантаження при прискореному темпі роботи.
Лікар-анестезіолог повинен у короткий час зафіксувати в пам'яті всю інформацію про стан хворого, яка надходить з численних сигналів від усіх апаратів і виконати відповідні дії, результат яких визначить потім ефект операції. Таким чином, праця лікаря-анестезіолога характеризується частою потребою розв'язувати складні завдання в умовах гострого дефіциту часу, а також високою відповідальністю за життя і здоров'я пацієнтів.
Лікар швидкої допомоги повинен миттєво розпізнавати захворювання, приймати відповідальні рішення, чітко і швидко виконувати діагностичні і лікувальні маніпуляції. Він не має часу на консультації, тож вимушений діяти самостійно. Характерним для лікарів швидкої допомоги є нерівномірний, нерегульований розподіл навантаження у процесі роботи, зумовлений нерегулярним надходженням викликів. Добові чергування, нічна праця можуть призводити до різноманітних патологічних порушень.
Профілактикою фізіологічних відхилень повинна бути раціональна організація робочих місць, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. Таким чином, медичний персонал може зазнавати дії низки професійних шкідливостей, до яких належать нервово-психічне напруження (хірурги, реаніматологи-анестезіологи, акушери-гінекологи, персонал психіатричних лікарень та ін.), напруження скелетних м'язів (хірурги, стоматологи та ін.), нічна праця (черговий персонал), хімічні (анестезіологи та ін.) і фізичні агенти (персонал рентгенологічних, фізіотерапевтичних, бароопераційних та інших відділень), внутрішньолікарняне інфікування тощо.
5. Втілення в медицину найновіших досягнень науки потребує особливо високого рівня гігієнічного забезпечення. Так, наприклад, без розроблення і втілення відповідних гігієнічних заходів неможливо використати радіонукліди та інші джерела іонізуючих випромінювань, електронні мікроскопи, лазери, бароопераційні, найновіші фізіотерапевтичні устаткування. Проведення складної системи гігієнічних заходів потрібне для операцій з трансплантації органів; застосування в лікарні різноманітних полімерних матеріалів, бактерицидних барвників, дезінфекційних мийних засобів також потребує знання гігієни.
6. Зразкове дотримання вимог гігієни в лікарні допомагає їй стати школою гігієнічних навичок для хворих.
Враховуючи зростаюче значення гігієни лікарні, у штати стаціонарів низки країн вводять нову посаду — "госпітальний гігієніст". Головними завданнями його діяльності є поліпшення гігієнічних умов у лікарні, систематичний контроль за санітарним станом стаціонару, зведення до мінімуму ризику госпітальної інфекції та професійних захворювань серед медичного персоналу.
Створення гігієнічних умов залежить від системи лікарняного будівництва, властивостей земельної ділянки та місця розташування лікарні в населеному пункті, розміщення і внутрішнього планування будівель, санітарно-технічного благоустрою, устаткування і санітарного утримання.