close
Санітарія походить від латинського слова sanitas, що означає здоров'я. Санітарія — це практичне застосування обґрунтованих гігієнічною наукою нормативів, санітарних правил і рекомендацій, спрямованих на поліпшення умов праці, побуту, відпочинку і зміцнення здоров'я населення. Залежно від об'єктів, на яких проводять санітарні заходи, розрізняють житлово-комунальну, виробничу, харчову та шкільну санітарію. Житлово-комунальна санітарія призначена для розв'язання проблем поліпшення здоров'я населення і створення максимально припустимих і вигідних побутових умов життя поряд із великим житловим будівництвом, широким будівництвом лікувально-профілактичних та культурно-побутових об'єктів, спорудженням централізованих систем водопостачання, каналізації, газифікації, поряд із втіленням оздоровчих заходів у галузі профілактики забруднення повітря, води і ґрунту.

Під час будівництва слід поєднувати завдання збереження природних умов, міського комфорту і санітарного благоустрою. Причому гігієнічні вимоги мають бути враховані на етапі проектування, будівництва та експлуатації об'єктів.

Виробнича санітарія ставить перед собою завдання створити на промислових об'єктах, у сільському господарстві, на транспорті умови, які сприяли б усуненню виробничих шкідливостей, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму, підвищенню працездатності тощо.

Метою харчової санітарії є наближення харчування населення до щонайвищого біологічного рівня, котрий забезпечував би сприятливіші умови для життєвих процесів і зміцнення здоров'я населення. Здійснюється санітарний нагляд за підприємствами громадського харчування і харчової промисловості, за продовольчими базами й об'єктами торгівлі. Проводиться профілактика харчових отруєнь, пов'язаних з уживанням продуктів харчування, які містять токсичні речовини, пестициди, компоненти хімічних добрив, а також харчові добавки, що широко застосовуються в харчовій промисловості.

Шкільна санітарія несе відповідальність за забезпечення охорони здоров'я дітей і підлітків. У її завдання входить контроль за будівництвом дитячих установ, шкіл, інших об'єктів, за їхнім водопостачанням, санітарним благоустроєм, устаткуванням, якістю будматеріалів тощо. Під контролем перебувають проблеми, пов'язані з вихованням та навчанням дітей, їхнім харчуванням, виробничою практикою, нормуванням розумового та фізичного навантаження, проблеми фізичного розвитку дітей, здоров'я, впливу чинників довкілля на організм дітей.

Реалізація всіх гігієнічних правил та норм і контроль за виконанням вимог санітарного законодавстваПроведення всіх заходів потребує відповідного санітарного законодавства, що є обов'язковим для державних органів, установ та організацій. Його основою є гігієнічні нормативи і санітарні правила, в яких містяться гігієнічні вимоги і нормативи, що їх треба виконувати під час будівництва та експлуатації різноманітних об'єктів. Існують також спеціальні будівельні норми і правила для всіх видів промислового, комунального, лікарняного та інших видів будівництва. До санітарного законодавства належать також Державні стандарти, в яких зазначено належну якість водогінної води, харчових продуктів, одягу, полімерних матеріалів, пестицидів та інших виробів, що можуть впливати на стан здоров'я людини. Реалізація всіх гігієнічних правил та норм і контроль за виконанням вимог санітарного законодавства є головним завданням діяльності санітарно-епідеміологічної служби (схема 2).

Підготовкою гігієнічних нормативів і санітарних правил також займаються санітарно-епідеміологічні служби. Основними установами цієї служби є санітарно-епідеміологічні станції (СЕС). СЕС — самостійна санітарно-профілактична установа. Вона здійснює всі види санітарної та протиепідемічної діяльності в районі, місті, області. У структурі СЕС є три основні відділи: санітарно-гігієнічний, епідеміологічний і дезінфекційний. Кожний відділ складається з оперативної частини і лабораторії. Міська СЕС має у складі санітарно-гігієнічного відділу відділення комунальної гігієни, гігієни праці, гігієни харчування, гігієни дітей і підлітків. Крім того, у санітарно-епідеміологічному відділі є лабораторія з аналогічними відділеннями. Епідеміологічний відділ складається з протиепідемічного і паразитологічного відділень, а також бактеріальної лабораторії. Дезінфекційний відділ має відділення евакуації, дезінфекції в епідемічних осередках, камерної дезінфекції і санітарного оброблення. На посадах лікарського персоналу працюють санітарні лікарі із загальної, комунальної, радіаційної гігієни, гігієни праці, харчування, гігієни дітей і підлітків, епідеміологи, бактеріологи, вірусологи, паразитологи, дезінфекціоністи, лікарі-фахівці із санітарної освіти, статистики, лаборанти з вищою освітою.
 
СЕС контролює практичне здійснення санітарно-гігієнічних і санітарно- протиепідемічних заходів, спрямованих на ліквідацію і запобігання забрудненням навколишнього середовища, зокрема водойм, ґрунту, атмосферного повітря, на оздоровлення умов праці, навчання, побуту та відпочинку населення, а також контролює організацію і проведення заходів щодо запобігання інфекційній захворюваності та ін. Вивчення санітарного стану території та інфекційної і професійної захворюваності (це також входить у функції СЕС) є основою для глибокого аналізу і дає змогу розробляти санітарно-оздоровчі та протиепідемічні заходи. Завдяки цьому можна втілювати в життя найефективніші з них, які відповідають завданням і змістові роботи, а також вносити відповідні пропозиції для виконання державними органами, підприємствами СЕС проводить відповідну роботу в галузі підготовки рішень і постанов, проектів, наказів органів охорони здоров'я з питань державного санітарного нагляду і проведення протиепідемічних заходів.

У галузі запобігання інфекційним і паразитарним захворюванням та їх ліквідації робота СЕС полягає у веденні повного обліку цих захворювань, в епідемічному обстеженні осередків, евакуації інфекційних хворих у встановленому порядку, у проведенні остаточної дезінфекції і всіх видів профілактичної дезінфекції, у санітарному обробленні осіб, які контактували з інфекційними хворими. Сюди належать організація профілактичних щеплень і контроль за їхнім проведенням, контроль за зберіганням бактерійних та вірусних препаратів у санітарно-епідеміологічних і лікувально-профілактичних установах, контроль за якістю стерилізації медичних інструментів у лікувально-профілактичних закладах.

СЕС опрацьовує також заходи і пропозиції, спрямовані на оздоровлення навколишнього середовища і умов праці населення. Значна робота проводиться щодо визначення контингентів, які підлягають періодичним медичним оглядам на підприємствах, складається звіт про професійні захворювання та отруєння, аналізується професійна захворюваність, досліджуються випадки харчових отруєнь, з'ясовуються причини їхнього виникнення та організовуються цілеспрямовані заходи щодо їхньої профілактики.

Дуже важливою в діяльності СЕС є пропаганда медичних і гігієнічних знань серед населення, що проводиться через загальну мережу закладів охорони здоров'я. Поширення гігієнічних знань серед населення і ознайомлення його з причинами різноманітних хвороб, а також заходами їхньої профілактики має дуже важливе значення для оздоровлення людей. Формами цієї діяльності можуть бути лекції, виступи на телебаченні, радіо тощо.

Генеральний директор ВООЗ Хіросі Накадзина сказав, що, коли б населення було належним чином поінформоване, вдалося б урятувати дві третини з 14 млн дітей, які помирають щороку.

Працю СЕС розглядають зазвичай як державний санітарний нагляд у формі запобіжного і поточного санітарного контролю за проведенням санітарно-протиепідемічних заходів і дотриманням санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм.

Запобіжний санітарний нагляд має на меті не допустити порушень санітарних правил і норм в усіх урядових інстанціях. Лікар-гігієніст проводить експертизу проектів. Експертиза — це дослідження і вирішення питань фахівцями відповідної галузі.

Важливою ділянкою запобіжного санітарного нагляду є розгляд і видання висновків на проекти стандартів і технічні умови на нові види сировини, продуктів харчування, промислових виробів, будівельних матеріалів, полімерних і синтетичних матеріалів та виробів із них, а також на введення нових технологічних процесів, які можуть впливати на здоров'я людей.

Поточний санітарний нагляд передбачає повсякденний контроль за виконанням санітарних норм і правил усіма установами та підприємствами, у першу чергу підприємствами харчової промисловості, громадського харчування, торгівлі і водопостачання. Під час цього контролю оглядають підприємства, роблять забір проб води, повітря, ґрунту, харчових продуктів для лабораторних експериментів, досліджують освітлення приміщень, перевіряють рівень забруднення повітря в них, виявляють шум.

Невиконання правил гігієни є підставою для штрафів та передання справ в органи прокуратури. Санітарна служба часто поставлена в залежність від органів влади і не завжди спроможна виконати свої обов'язки. Нині в Україні склалися дуже тяжкі умови життя. Подолання їх потребує наполегливої праці лікарів усіх спеціальностей. У 16 областях України відбувається процес депопуляції міського і, здебільшого, сільського населення, що майже на 10 років скоротило середню тривалість життя людей, а загальна смертність населення підвищилася на 6%. Кількість природжених вад збільшилася з 6 до 13 на 1000 новонароджених. Значно зросла кількість захворювань у вагітних.

Лікарі завжди повинні пам'ятати: внаслідок чорнобильської катастрофи 60 тис. дітей уражено радіоактивними речовинами в дозах, що є причиною хвороб цілої нації. Якщо лікарі стоятимуть осторонь, то за 30 років основну частину молодого населення України становитимуть психічно і фізично неповноцінні люди. На АЕС України щороку накопичується близько 3 млн кубічних метрів радіоактивних відходів за відсутності стаціонарних сховищ. Навіть теперішні так звані чисті продукти містять цезію -134 у сто разів більше, ніж до аварії на Чорнобильській АЕС. Нині на забруднених радіацією територіях мешкає десь 1 млн 800 тис. чоловік. Понад 150 тис. осіб уражені дозами, вищими за припустимі. Пекло Чорнобиля під час ліквідації аварії пройшли 120 тис. мешканців країни.

Україна стала не тільки радіаційно небезпечною територією за природним радіаційним фоном. У катастрофічному стані перебуває атмосфера України. Щороку в повітря викидається від 10 до 17 млн тонн шкідливих хімічних речовин. Шістдесят п'ять мільйонів тонн шкідливих хімічних речовин додають викиди автомобільного транспорту. На кожного жителя України припадає 300 кг отрут. У десятках міст забруднення атмосферного повітря в 15—20 разів перевищує припустимі концентрації.

Руйнується гідросфера, катастрофічно зменшується кількість прісної води. Загибель ландшафту заплавів Дніпра, деструкція і деградація екосистем Азовського і Чорного морів — це тільки окремі риси. Дефіцит води в Україні становить 4 млрд кубічних метрів. У водойми України щорічно скидають майже 3 млрд кубічних метрів забруднених стічних вод. Найзабрудненішими є води Дніпра, Дунаю, Західного Буїу, Сіверського Дінця, Дністра. У катастрофічному стані перебуває і літосфера Землі. Руйнується і забруднюється ґрунт. В Україні вже знищено 60% чорноземів. Щороку в сільському господарстві країни використовується понад 5 млн тонн мінеральних добрив, 175 тис. тонн хімічних засобів захисту рослин.

Такі приклади можна було б наводити ще, але і цих даних достатньо, аби зрозуміти, що наслідком деградації навколишнього середовища є незліченні захворювання серед людей. Погіршуються умови існування, і завдається непоправна шкода здоров'ю сучасного та майбутніх поколінь. Несприятливі зміни стану здоров'я виявляються у вигляді злоякісних новоутворень, хвороб ендокринної системи, алергійних захворювань, хвороб нирок і сечовивідних шляхів, хронічних неспецифічних хвороб легенів та інфаркту міокарда. Особливо в дітей спостерігається часте ураження верхніх дихальних шляхів, пневмонія, запальні ураження очей. Частота природжених вад розвитку в дітей у містах із забрудненим навколишнім середовищем у 3—4 рази вища, ніж у містах, екологічно сприятливіших.

Ураховуючи таке становище, в основі діяльності лікарів мають бути закладені такі моральні істини, як екологічне, гігієнічне мислення, формування внутрішньої потреби в охороні довкілля та постійна турбота про здоров'я населення. Лікарі не мають права обмежуватися лише лікуванням уже хворих людей. Медики повинні довести всім що вихід із загрозливої ситуації може бути лише у спільній праці в галузі оздоровлення довкілля. Наша культура — це гігієна, і в ній — порятунок. Великий громадський діяч Галичини лікар Є. Озаркевич казав: "Народ, що є вже народом справді культурним, мусить мати усі галузі людського знання. А вже ж гігієна є неначе мірилом культури, що вища вона в котрім народі, то, без сумніву, кращі у нього відносини просвітні і економічні".

Слід наголосити: саме гігієна стане основою діяльності наших лікарів в оновленій державі, і саме лікарів лікувального профілю, бо лише за таких умов можливі відродження і процес виживання народу України. Наші лікарі мають взяти на озброєння слова Олеся Гончара: "Нового мислення, глибшого пізнання, значно вищої іуманістичної відповідальності за все живе жде від наших сучасників день нинішній і день прийдешній".