close
У процесі життєдіяльності людини у неї виробилася здатність постійно утримувати температуру тіла на певному рівні. Ця властивість характерна для гомойотермних тварин і людини, вона робить їх порівняно менш залежними від умов навколишнього середовища. В умовах комфортного мікроклімату, тобто за оптимального поєднання дії фізичних чинників повітряного середовища на організм, фізіологічні механізми терморегуляції не напружені, тому в людини є добре теплове самопочуття. В умовах дискомфортного мікроклімату може настати перегрівання або переохолодження.

Постійність температури у теплокровних організмів і в людини забезпечується шляхом регуляції теплопродукції і тепловіддачі.

Продукція тепла в організмі відбувається завдяки хімічній терморегуляції за рахунок окислення харчових речовин і утворення з них кінцевих продуктів розпаду білків, жирів і вуглеводів. Прихована в них енергія при цьому звільняється і віддається організмові у вигляді тепла. Утворення тепла відбувається, головним чином, у м'язах. Праця сприяє утворенню тепла в 4—5 разів. Теплоутворення відбувається у шлунку, кишках, печінці, нирках та інших органах. Тепло передається від м'язів до шкіри, яка своєю чергою передає його периферійним тканинам, а надлишок тепла віддає навколишньому середовищу. Ось чому надлишок тепла сприяє розширенню судин шкіри і віддачі тепла шляхом конвекції і випромінення, а нестача тепла призводить до звуження периферійних судин і відповідно зниження тепловіддачі. Механізм терморегуляції полягає в тому, що зміни фізичних властивостей повітряного середовища сприймають екстерорецептори та інтерорецептори і по відповідних нейронах надходять у спинний мозок, потім по сниноталамічному пучку досягають зорового горба, а відтак гіпоталамічної ділянки і кори головного мозку. Теплові або холодові збудження у нервових центрах трансформуються у трофічні, судинні, локомоторні та інші рефлекторні акти, які вирівнюють тепловий баланс організму. Подразником для початкової ланки рефлексу, яким є терморецептори шкіри, внутрішніх органів і м'язів, може бути не тільки висока температура повітря, а й вживання гарячої, гострої їжі і рідини, підвищена теплопродукція при фізичних навантаженнях, гарячці або емоційних переживаннях.

Віддача тепла, що характеризує фізичну терморегуляцію, відбувається по-різному: шляхом проведення людина віддає 30% тепла, шляхом випромінення — 45%, внаслідок випаровування води шкірою втрачається 10%, легенями — 12%, при нагріванні вдихуваного повітря, виділенні сечі й екскрементів виділяється 3% тепла.

Найбільш вивчений спільний і одночасний вплив на людину температури повітря, його вологості і руху. В умовах сухого повітря його підвищений рух полегшує випаровування вологи з поверхні шкіри і легенів.
 
Через підвищення температури і вологості різко погіршуються умови для втрати тепла організмом. Вологе і тепле повітря характеризується ще й поганою теплопровідністю. Віддачу тепла в таких умовах утруднює те, що немає руху повітря. За температури повітря 18 °С і вище в організмі людини починається виділення тепла. З підвищенням температури виділення водяних парів стає дедалі інтенсивнішим і випаровування вологи з поверхні шкіри відстає від виділення нею поту. Якщо повітря вологе, випаровування припиняється, піт не виділяється і це значно погіршує самопочуття. Незначний рух повітря за таких умов спричинює відчуття задишки.

За температури повітря 30 °С і відносній вологості 100% температура тіла у робітників підвищувалася до 40 °С і працювати було неможливо. Навіть за температури 20 °С і насичення повітря водяною парою фізична праця призводить до порушення терморегуляції.

Холодне і вологе повітря призводить до посиленої втрати тепла організмом. Інтенсивний рух повітря різко посилює охолодження.

В організмі людини потовиділення відбувається постійно, навіть за низьких температур повітрВ організмі людини потовиділення відбувається постійно, навіть за низьких температур повітря, однак його значення збільшується з підвищенням температури (табл. 7).
 
Багато вчених робили спробу визначити ступінь впливу саме комплексу фізичних чинників повітряного середовища на організм. Це сприяло створенню відповідних приладів та методик, що допомагають визначити самопочуття людини в різних умовах навколишнього середовища. До таких приладів належать кататермометри, фригорометри, кульові термометри. Запропоновані також шкали ефективних температур тощо. Знайдено різні коефіцієнти й індекси для визначення фізіологічного стану організму за різних метеорологічних умов. Найбільша кількість інтегральних методів оцінки мікроклімату ґрунтувалися на розрахунку теплового балансу організму. Одним із таких приладів є кататермометр — особливий спиртовий термометр зі шкалою 35—38 °С, розрахований на визначення охолоджувальної здатності комплексу метеорологічних чинників. Під впливом охолоджувальної дії повітря на цей прилад вираховують втрату тепла з його поверхні. Результати таких досліджень дають змогу оцінювати самопочуття людей.

З метою оцінки тепловідчуття при різноманітних комбінаціях температури повітря та його вологості було проведено численні обстеження осіб, які переходили з однієї камери в іншу, де, відповідним чином, змінювалися величини температури і вологості. За результатами досліджень склали шкалу ефективних температур. Коли діапазон змін теплових властивостей навколишнього середовища був розширений за рахунок перемінних чинників швидкості руху повітря, ця шкала отримала назву шкали еквівалентно-ефективних температур (ЕЕТ). Для більшості людей добре самопочуття відповідає 17,2.. .21,7 °С ефективної температури. Цей діапазон температур називається зоною комфорту, а температури в межах 18,1.. .18,9 °С визначають лінію комфорту. За межами зони комфорту перебувають такі ефективні температури, що вказують на неприємне самопочуття, тобто визначають стан дискомфорту.

Складність в оцінці самопочуття людини полягає в тому, що на організм впливає рефлекторний принцип, який зумовлює значні непередбачені коливання величин теплопродукції і тепловіддачі.

Останнім часом комплексну оцінку мікрокліматичних умов здійснюють за методом визначення результативних температур, який враховує комплексну дію на організм температури, вологості, швидкості руху повітря, а також променистого тепла, що залежить від температури навколишніх поверхонь, на відміну від попередніх методів. Результативною називається умовна, виражена в градусах результативна температура, яка характеризує різні комбінації температури поверхонь і повітря, його вологості та швидкості руху, за яких виникає таке саме тепловідчуття, як і в середовищі, де повітря повністю насичене вологою і нерухоме, а середня температура поверхонь дорівнює температурі повітря.

Комфортне тепловідчуття людейКомфортне тепловідчуття людей, котрі працюють, під час виконання легкої роботи настає при результативній температурі 16...18°С, а при важкій роботі - 10...13°С (табл. 8).

 
Згідно з гігієнічними нормативами, мікроклімат житлових приміщень буде найсприятливішим, якщо температура повітря сягатиме 18—20 °С, вологість — 30—60%, швидкість руху повітря — 0,1—0,2 м/с, а температура стін — ±2 °С порівняно з нормованою температурою повітря. Досягти таких параметрів можна шляхом відповідного опалення приміщення, провітрювання та кондиціювання повітря. Дуже важливим є підбір одягу і взуття, загартовування, раціональний режим харчування, праці і відпочинку.

Усі метеорологічні явища об'єднує поняття погоди і клімату. Вони істотно впливають на організм людини. Ця проблема заслуговує окремого розгляду.