close
Зелені насадження є одним з головних показників благоустрою міст і селищ. Вони створюють оптимальні умови існування людини в місцях проживання і праці, забезпечують раціональний відпочинок і відновлення сил, сприятливо впливають на її організм, фізичне і психічне здоров'я. Архітектурне обличчя зелених територій міста формується за поєднання його з природними компонентами ландшафту і зі штучними інженерними спорудами та житловими будинками, що поліпшує гігієнічні умови і надає місту мальовничості, а в людини викликає почуття естетичної насолоди.

Зелена зона міста як єдина система міських і приміських зелених насаджень створює на території міста сприятливі мікрокліматичні умови. Зелені насадження пропускають частину сонячної радіації, частину — поглинають, а частину — відбивають.
 
Зменшення інтенсивності інсоляції залежить від характеру зелених насаджень. П'ятиметрова смуга озеленення між тротуарами і бруківкою здатна знизити теплове опромінення пішоходів більше ніж у 2,5 разу. Під прикриттям лісонасаджень сонячна радіація становить 1 —39,8% радіації на відкритій території (В.А. Кучерявий, 1984). Температура повітря в зеленому масиві приблизно на З °С нижча, ніж на відкритих місцях. Температурний режим міст істотно змінюється під дією зелених насаджень. Температура повітря влітку серед внутрішньоквартальних насаджень на 7—10 °С, у скверах — на 5,2 °С, у палісадниках — на 3,4 °С, в однорядних вуличних насадженнях на 2 °С нижча, ніж на міських вулицях, площах і подвір'ях будівель. Температура ґрунту у внутрішньоквартальних насадженнях на 17—24 °С, а в однорядних — на 6—10 °С нижча, ніж на неозеленених територіях міста. Відносна вологість повітря в озеленених кварталах у гарячі дні на 7—40% вища, ніж у неозеленених (Л.І. Литвинова, Ф.М. Левон, 1986). Збільшення вологості пояснюється здатністю зелених насаджень випаровувати воду. Поверхня, вкрита рослинністю, випаровує в десятки разів більше вологи/ніж та, що без зелені.

Охолоджуючи повітря, зелені насадження сприяють його опусканню і витісненню нижнього шару теплого повітря, що значно поліпшує провітрювання простору між забудовами. Однак міські зелені насадження не справляють істотного впливу на віддалену територію через забудови.

Важлива також вітрозахисна здатність зелених насаджень. Оптимальний ефект її в місті спостерігається, якщо є 30—40-метрова смуга дерев і кущів. Вітрозахисні властивості зелених насаджень виявляються і всередині ряду дерев, і з навітряного боку, і особливо з підвітряного боку. За даними В.А. Кучерявого (1984), у насадженнях зеленої зони Львова зрідка фіксували в глибині лісу швидкість вітру, більшу за 0,75 м/с і в 4 рази меншу, ніж на відкритій місцевості. Інколи вона коливалася в межах 0,05—0,03 м/с. Неможливо також недооцінювати вплив міського острова тепла, що зумовлює можливість вирощування зелених насаджень, природний ареал яких розташований набагато південніше, наприклад, магнолії.

Зелені насадження істотно впливають на аероіонізаційний режим, поліпшуючи гігієнічні властивості атмосфери. За даними Є.С. Лахно (1967), кількість легких іонів у рослинних комплексах коливається від 500 до 2500 в 1 мл повітря, а важких іонів — у межах 3—40 тис. в 1 мл. Зелені насадження приблизно втричі збільшують кількість іонів з негативним зарядом. Кількість легких іонів значно підвищують береза, дуб, сосна, горобина, бузок.

Психофізіологічний вплив зелених насаджень широко відомий. Зелені насадження сприяють інтенсивнішому відновленню сил, прискорюють відновлення функцій органа зору, сприяють діяльності ЦНС тощо.

Важливу роль відіграють фітонцидні властивості рослин. Маючи бактерицидну здатність, леткі виділення рослин вбивають туберкульозну паличку, білий і золотистий стафілокок, гемолітичний стрептокок тощо. За даними Є.С. Лахно (1967), бактеріальне забруднення повітря в мішаному лісі з переважанням сосни було удвічі меншим, ніж у листяному. Фітонциди, що виділяються сосною, зменшують кількість колоній білого стафілокока на 60,6% порівняно з контрольними даними. Високими фітонцидними властивостями характеризуються також біла акація, барбарис, дуб, каштан, тополя, хоча хвойні насадження мають більш виражені фітонцидні властивості, ніж листяні. Найефективнішою за активністю фітонцидів є ялиця, яка продукує їх понад 700 г на 1 га. Один гектар насаджень ялівцю спроможний протягом доби виділити у повітря ЗО кг летких фітонцидів, здатних знищити значну кількість мікроорганізмів. Уїм3 повітря березового лісу міститься близько 450 мікроорганізмів, тоді як в 1 м3 міського повітря їх десятки тисяч.

Урахування фітонцидних властивостей рослин завжди потрібне під час вибору зелених насаджень для вирощування у міських умовах. Слід наголосити, що деякі рослини спричинюють у людини алергію. Це стосується цвітіння і плодоносіння тополі та виділення пуху.

Безперервно зростає шумозахисна роль зелених насаджень. Це пов'язане з тим, що щороку на магістралях великих міст рівень шуму підвищується на 1 дБ. Тільки звуки двигунів автомобільного транспорту створюють 80% шуму. Надійним захистом від шуму є екрани, утворені смугами зелених насаджень або спорудами. Зелені насадження завширшки 10—14 м завдяки двох'ярусній огорожі з кущів і дерев знижують рівень шуму на 4—5 дБ (В.Н. Бєлоусов, 1977).

У кварталі з трав'яним покривом шум на 6—11 фонів нижчий, ніж без нього. Газон може знизити шум на 6 дБ. Звукопоглинальну здатність у 6 разів і більше створюють зелені маси ліан, які вкривають стіни будинків.
 
У шумозахисних насадженнях ліпше вирощувати дерева і кущі з густими кронами, щільним великим листям. До таких порід належать дуб черешковий, клен гостролистий, бук, граб, калина, бузок, ліщина.

Велику роль відіграють зелені насадження в біологічному очищенні атмосферного повітря міст. У процесі фотосинтезу вони щорічно виділяють в атмосферу 115 млрд тонн кисню, поглинаючи 170 млрд тонн вуглекислоти. Соснові ліси за рік виділяють ЗО т на 1 га кисню, насадження листяниці —16. Один гектар лісу протягом року збагачує киснем понад 10 млрд кубічних метрів повітря і забезпечує З0 осіб чистим повітрям, збагаченим киснем (В.І. Смирнов та співавт., 1981).

Як джерело кисню зелені насадження є водночас фільтром, який сприяє очищенню повітря від газоподібних і аерозольних домішок.

На відстані 1 км від джерел забруднення зелені насадження знижують вміст шкідливих домішок у приземному шарі повітря в середньому на 25 —29%, на відстані від 2 до 2,5 км — на 45—50%, а за 5 км — на 75—80%. Один гектар насаджень тополі за вегетаційний період поглинає 100 кг сірчистого га¬зу (Л.І. Литвинова, Ф.М. Левон, 1986). Кожне дерево у місті поглинає з повітря 30—40 кг пилу та інших твердих частинок за рік. У парку між деревами на відстані ЗО м від проїжджої частини удвічі менше мікробів, ніж на вулиці. З 1 га території, зайнятої під дерева, у повітря виділяється до ЗО кг корисних для людини ефірних олій (В.Н. Бєлоусов, 1977). Вважається, що 1 га лісу очищує 18 млн кубічних метрів повітря за рік. Один гектар хвойних порід затримує протягом року до 40 т пилу, листяних — майже 100 т, букових — 68 т. У молодих тополиних насадженнях, де на 1 га припадає лише 400 дерев, здатні збирати на листі протягом вегетаційного періоду близько 340 г пилу кожне дерево (В.І. Смирнов та співавт., 1981).

Швидкість виділення з атмосфери газоподібних домішок залежить головним чином від їхньої здатності розчинятись у воді. Різні породи дерев відрізняються димо- і газостійкістю. У розташуванні джерел забруднення атмосферного повітря доцільно висаджувати більше димо- і газостійких порід дерев і кущів. До таких належать клен ясенистий, тополя чорна, вільха чорна, акація біла. Зелені насадження ліпше розташовувати у санітарно-захисній зоні між виробничим та житловими будівлями.

За основу беруть місцеві стійкі породи, що акліматизувалися в умовах міського середовища з урахуванням їхніх санітарно-гігієнічних та оздоровчих властивостей.

Рослини як найчутливіші до несприятливої дії навколишнього середовища можуть бути використані як інтегральні показники впливу на них усього різноманіття повітряного забруднення. Це дасть можливість оцінювати вміст у повітрі токсичних домішок. Найширше використовують з цією метою лишайники, досить чутливі до оксидів сірки, азоту і фторидів. Ось чому в ме¬жах великого міста практично немає цих рослин. Картина впливу атмосфер-них забруднень міського середовища такими забруднювачами, як сірчистий газ, оксиди азоту, фтор, хлор, пил, свинець, кадмій і цинк, була основою того, щоб запропонувати карти розподілу лишайникового індексу чистоти повітря.

Багато токсичних речовин, які є в міській атмосфері, здатні згубно впливати на рослинність. Ушкоджуючи рослини, вони послаблюють фотосинтетичну і, отже, їхню очисну функцію. Доведено, що атмосферні токсиканти, проникаючи в клітини рослин, концентруються в хлоропластах і мітохондріях, згодом — у цитоплазмі, ядрі, клітинній мембрані (оболонці). При цьому порушуються фотосинтез, дихання і всі інші метаболічні процеси, що призводить до гальмування біосинтезу вторинних речовин, до скупчення проміжних продуктів та аміаку і зрештою до отруєння та загибелі клітин. В умовах міста найбільш нищівним для рослин є сірчистий ангідрид, сполуки, що містять фтор, смог. Крім того, фітотоксичну дію справляють інші органічні сполуки, а також отрутохімікати. Сірчистий ангідрид спричинює інактивацію клітин рослин з ознаками плазмолізу, їхню загибель. Мертві і сухі тканини надають рослині характерного для гострого ураження вигляду, розташовуючись по краях, уздовж прожилок листя.

Хронічне ущкодження рослин зумовлює виникнення ділянок жовтуватого або брунатно-червонуватого кольору. При цьому в клітинах відбувається повільне окислення сульфіту в сульфат. Сірчистий ангідрид вирізняється значно вищою токсичністю, ніж водню хлорид, хоча він і утворює слабшу кислоту. Токсичність сульфіту приблизно в ЗО разів перевищує токсичність сульфату. Ураження рослин посилюють інтенсивне освітлення, висока вологість, тривала експозиція. Хронічний вплив відносно низьких концентрацій токсикантів на зелені насадження призводить до передчасного опадання хвої сосни звичайної, що супроводжується засиханням насаджень.

Сполуки фтору спричинюють ураження зелених насаджень подібно до тих, що спричинює сірчистий ангідрид. Ураження листя сполуками фтору носить характер некрозу тканини.

Токсичність лондонського смогу для зелених насаджень зумовлена значною мірою наявністю в ньому сірчистого ангідриду. Лос-анджелеський смог, який характеризується фотохімічними реакціями між оксидами азоту і парами органічних речовин, є також токсичним для рослин.

Існує велика кількість інших забруднювачів повітряного середовища, які справляють токсичну дію на рослини. До них належать хлор, який утричі токсичніший для рослин, ніж сірчистий ангідрид, водню хлорид, аміак, сірководень, ціанідні сполуки, ртуть, отрутохімікати. На рослинах, ослаблених несприятливими умовами середовища, оселяються збудники грибкових, вірусних, бактеріальних захворювань. Ось чому з метою доброго озеленення рекомендується використовувати стійкі рослини, враховувати наявність поліфагів у патогенних мікроорганізмів, аналізувати специфічні умови середовища, створювати кілька варіантів квіткового оформлення.

Проектно-пошукові праці, які є основою проектування зелених зон у населених пунктах, складаються за схеми генерального плану зеленої зони і робочих проектів для окремих об'єктів будівництва. Отже, зелені насадження в умовах міста заслуговують особливої уваги, і добір, і розташування їх є дуже відповідальним завданням.